Структура особистості в психології. Соціальна та психологічна структура особистості.

структура особистості

Структура особистості - основні частини особистості і способи взаємодії між ними. Структура особистості - те, з чого (з яких частин і елементів) і як побудована особистість. Залежно від того, як ми уявляємо структуру особистості, ми по-різному будуємо свою роботу з нею. Головні елементи структури здорової особистості з точки зору її життєдіяльності - це спрямованість особистості і її особистісна база: світосприйняття, досвід і здібності людини, його темперамент і характер, а також малюнок тіла. Детальніше про це:

світосприйняття особистості

Світосприйняття - спільне бачення світу і ставлення до нього. Світосприйняття буває позитивним і негативним, реалістичним і містичним, дитячим і дорослим, чоловічим і жіночим. Я-концепція - важливий елемент світосприйняття особистості.

спрямованість особистості

Спрямованість особистості - це те, що людині дійсно дорого, до чого він насправді прагне. Інтегральна характеристика спрямованості особистості - здатність людини самому визначати свої цілі і цінності, бути не тільки організмом, але бути особистістю.

досвід особистості

Досвід - відклалися в процесі життя і діяльності знання, вміння і навички людини, в тому числі стиль його життя і його звички.

здібності особистості

Здібності - найважливіший інструментарій особистості. Чим більш розвинені у людини здатності, тим більше він може зробити. Основні можливості людини - це розумові, вольові, душевні і тілесні здібності. Приватних здібностей - безліч, це здатності музичні, художні, рахункові, здатності до засвоєння найрізноманітніших навичок.

Характер, або психотип особистості

Характер, або психотип - сукупність стійких способів поведінки і природного реагування людини. Відповідно, як про риси характеру, говорять про те, що є люди за характером (за психотипом) спокійні і нервові, розважливі і імпульсивні, рішучі і сумніваються, люди-спринтери і стаєр - варіантів не злічити.

темперамент особистості

Темперамент - енергія і динаміка поведінки людини, яскравість, сила і швидкість його емоційного реагування. Темпераментна людина - реагує яскраво, швидко, голосно! Загальнопоширених розподіл людей за типом темпераменту на сангвініків, холериків, флегматиків і меланхоліків.

Малюнок тіла особистості

Малюнок тіла складається з малюнка ходи, розвороту плечей або сутулості, визначеної посадки голови і певного малюнка жестів, характерною міміки і звичних інтонацій.

В особистості є багато й інших цікавих і важливих частин і елементів (самосвідомість і ролі, самооцінка і рівень домагань, переконання і цінності), але така деталізація можлива лише при аналізі різних рівнів структури особистості. Важливо, що в залежності від типу і рівня розвитку особистості в людині є або відсутній "Я": господар, який вміє всім цим господарством управляти.

Психологічна структура особистості

Психологію особистості складають підсвідомість, свідомість і самосвідомість. Для людини, зазначає С.Л. Рубінштейн, «фундаментальне значення має свідомість ... Без свідомості, без здатності свідомо зайняти певну позицію, немає особистості». Свідомість, і ми вже це відзначили, є тим структурним компонентом, який цементує всю структуру особистості. К.К. Платонов вважає, що структура особистості складається з чотирьох підструктур:

• біологічно обумовлених особливостей;
• особливостей окремих психічних процесів;
• досвіду особистості-соціально-обумовлених якостей.

Однак точка зору К.К. Платонова оскаржується окремими вченими-психологами. Структура особистості, вважає інший психолог А.Г. Ковальов, утворюється шляхом співвідношенні психічних процесів, психічних станів і психічних властивостей особистості, тобто у вигляді єдності спрямованості характеру, темпераменту і здібностей. У підручнику «Загальна психологія» під редакцією А.В. Петровського основними структурними компонентами визнається також темперамент, характер і здібності.

Якщо ми проаналізуємо всі відомі точки зору на психологічну структуру особистості, то прийдемо до висновку про те, що в цій структурі варто виділяти насамперед темперамент, характер і здібності. Темперамент характеризує тип нервової системи людини. Являє собою індивідуально-психологічні особливості особистості, в яких проявляється сила, врівноваженість і рухливість нервових процесів. Слово "темперамент" походить від латинського слова «темпераментум», що означає «належне співвідношення частин» - чотирьох рідин в тілі людини. Звідси і походить назва темпераментів:

• кров (Сангва) - сангвінік;
• слиз (флегма) - флегматик;
• жовта жовч (холі) - холерик;
• чорна жовч (крейди холі) - меланхолік.

Цю систему темпераментів запропонував в V столітті до н.е. грецький лікар і дослідник Гіппократ.

Вчення про темпераменти було створено І.П. Павловим. «Темперамент, - писав Павлов, - є сама загальна характеристика кожної окремої людини, сама основна характеристика її нервової системи, а ця остання кладе ту чи іншу друк на всю діяльність кожного індивідуума». Складається тип темпераменту на основі співвідношень сили, врівноваженості і рухливості основних нервових процесів - збудження і гальмування. Як зазначає К.К. Платонов, в звичайних умовах кожен темперамент має свої переваги і недоліки.

• Зазвичай сангвинику властива товариськість;
• флегматику витримка і самовладання;
• холерикові - пристрасність, активність, захопленість в роботі;
• меланхолікові - глибокі переживання, вразливість.

До негативних сторін темпераменту відносяться:

• усангвініка - поверховість, мінливість, розкиданість;
• у флегматика - «толстокожесть», байдужість до людей, сухість;
• у холерика - вибуховість, прагнення до незавершеного розпочатих дій;
• у меланхоліка - замкнутість і сором`язливість.

Характер можна представити у вигляді загальної якості особистості, який проявляється через ставлення до людей, до справи, до речей і собі. В характері відбиваються всі основні особливості особистості. Слово "характер" в перекладі з грецького означає «особливість, риса». Виділяють первинні риси, вторинні риси і домінуючі риси. Вторинні риси описують людини в загальному плані. Для цього використовуються специфічні епітети (активний, вольовий, товариська, ділової, комунікабельний і т. Д.). У процесі аналізу сукупності вторинних рис вибирають основу для первинних рис. Синтез первинних рис дає по відношенню до конкретної особи одну-дві домінуючі риси особистості: товариський, замкнутий, емоційний, інертний і т. Д.

Існує три складових характеру. Одна складова включає систему моральних якостей людини. До другої відносяться вольові якості. До третьої - емоційні якості. Всі три складових утворюють систему відносин до людей, справи, собі, речам. Здібності - це психічні властивості особистості, що забезпечують успішне оволодіння будь-якою діяльністю. Вивчення здібностей необхідно для пізнання інтелекту людини і визначення його придатності до якогось певного виду діяльності. Зазвичай виділяють загальні і спеціальні здібності.

До загальних здібностей відносять загальну схильність людини до праці, працездатність, багатство уяви, легкість запам`ятовування. Сюди ж включають широту, глибину, логічність і гнучкість розуму і т. Д. Загальні здібності необхідні для досягнення успіху в будь-якій діяльності. Спеціальні здібності потрібні для успішної роботи в якомусь певному виді діяльності. Серед них слід виділити педагогічні, управлінські, лінгвістичні, організаторські здібності і т. Д. До спеціальних здібностей відносяться також пізнавальні, творчі, діагностичні можливості. При оцінці людей важливо визначити наявність і рівень розвитку у них здібностей. Вищий рівень розвитку здібностей називається талантом.

Соціальна структура особистості

При вивченні соціальної поведінки особистості соціологам доводиться стикатися з низкою складних теоретичних проблем, без вирішення яких неможливо побудувати концепцію особистості, що відповідає науковим критеріям і потребам сучасної практики. До числа таких проблем відноситься соціальна структура особистості. Структурний аналіз особистості являє собою одну з головних завдань як соціології, так і соціальної психології. В рамках останньої проведена велика робота по вивченню соціально-психологічної структури особистості, заснована на значному емпіричному матеріалі.

Структура складних явищ, а до них безумовно відноситься людська особистість, являє собою сукупність, ієрархію і певна взаємодія різних елементів. Будь-яка структура має певну стійкість і в той же час схильна до різних змін - прогресивним і регресивним - аж до розпаду, який характеризується поняттям деструкції. Деструктивні явища в структурі особистості призводять до різного роду відхилень, який отримав назву девіантної поведінки (про нього піде мова в іншому розділі посібника).

У першому наближенні особистість може розглядатися як структурна цілісність біогенних, психогенних і соціогенних компонентів, що дає підставу для виділення біологічної, психологічної та соціальної структур особистості, що вивчаються, відповідно, біологією, психологією і соціологією. Біологічна структура особистості, звичайно, не може не враховуватися соціологією, але лише в аспекті деформації цієї структури, оскільки при цьому порушуються нормальні взаємодії між людьми. Хворий або покалічений людина не може виконувати всі ті соціальні функції, які виконує здорова людина.

Більше з соціальною структурою особистості пов`язана її психологічна структура, що включає сукупність емоцій, переживань особистості, її вольові устремління, пам`ять, здібності і т.д. Тут важливі не тільки різного роду відхилення, але і нормальний психічний поле діяльності індивіда. Але соціальна структура особистості не зводиться до сукупності психічних, по суті справи, суб`єктивних якостей. Отже, при визначенні соціальної структури особистості не можна зводити справу тільки з суб`єктивної сторони.

Адже головне в особистості - її соціальна якість. Соціальна структура особистості включає сукупність об`єктивних і суб`єктивних соціальних властивостей індивіда, формуються і функціонують в процесі його різноманітної діяльності, під впливом тих спільнот і об`єднань, в які він входить. Звідси найважливішою характеристикою соціальної структури особистості є її діяльність, що розуміється як самодіяльність і як взаємодія з іншими людьми, що фіксується поняттям "суб`єкт діяльності". Аналіз структури особистості без аналізу форм її діяльності неможливий.

На підставі сказаного в соціальній структурі особистості можна виділити наступні елементи:

1) спосіб реалізації в діяльності соціальних якостей, що виявляється в способі життя і таких видах діяльності як трудова, суспільно-політична, культурно-пізнавальна, сімейно-побутові. При цьому праця повинна розглядатися як центральне, сутнісне ланка структури особистості, що б всі її елементи;

2) об`єктивні соціальні потреби особистості. Особистість - органічна частина суспільства, тому в основі її структури лежать суспільні потреби. Іншими словами, структура особистості детермінується тими об`єктивними закономірностями, які визначають розвиток людини як суспільної істоти. Особистість може усвідомлювати або не усвідомлювати ці потреби, але від цього вони не перестають існувати і визначати її поведінку;

3) здатності до творчої діяльності, знання, навички. Саме творчі здібності і відрізняють сформувалася особистість від індивіда, що знаходиться на стадії формування як особистості (деякі залишаються на цій стадії все своє життя). Причому творчі здібності можуть виявлятися не обов`язково в таких сферах діяльності, які за своєю природою вимагають творчих особистостей (науки, мистецтва), але і в таких, які, на перший погляд, творчими не назвеш, наприклад, рутинна робота в трудовій сфері, а між тим і в ній проявляється творчість і створюються різні пристосування, машини і механізми, що полегшують працю людей, які роблять його цікавим і ефективним. Словом, творчість - основна відмінна риса людини як особистості;

4) ступінь оволодіння культурними цінностями суспільства, тобто духовний світ особистості. А.Н. Леонтьєв писав, що основне питання становлення особистості - перетворення мотивів (спонукань) в те стійке, що характеризує особистість. Він виділяв три параметра в будові особистості: "... широту зв`язків людини зі світом, ступінь иерархизированность і загальну їх структуру".

5) моральні норми і принципи, якими керується особистість.

І, нарешті, переконання - найглибші принципи, які визначають головну лінію поведінки людини. Переконання пов`язані з усвідомленням особистістю своїх об`єктивних (існуючих незалежно від свідомості) потреб, що становлять як би ядро структури особистості. Всі ці структурні елементи в тій чи іншій мірі притаманні кожній особистості. Кожна особистість так чи інакше бере участь в житті суспільства, володіє знаннями, чимось керується. Соціальна структура особистості постійно змінюється, оскільки постійно змінюється її соціальне оточення ( "ближнє" - родичі, друзі, знайомі і т.д. і "далекі" - суспільство в цілому). Особистість отримує нову інформацію, нові знання. Ці знання перетворюються в переконання. У свою чергу, переконання визначають характер вчинків людини. Звідси і соціалізація може бути зрозуміла як зміна соціальної структури особистості відповідно до вимог суспільства.