Соціальна компетентність і кар`єра: гендерний аспект

Одним з базових вимірів соціальної структури суспільства є гендер: організована модель відносин між жінками і чоловіками, не тільки характеризує їх міжособистісне спілкування і взаємодія, а й визначає їх. Оскільки гендерні моделі "конструюються" суспільством (пропонуються інститутами соціального контролю та культурними традиціями), відтворення гендерної свідомості підтримує сформовані системи відносин панування і підпорядкування, а також поділу праці за тендерному ознакою. У цьому контексті гендерний статус виступає як один з конституюють елементів соціальної ієрархії і системи розподілу влади, престижу і власності (Л.П. Рєпіна, 1999). Статусні характеристики чоловіків і жінок встановлюють гендерні стереотипи (стійкі, емоційно забарвлені образи поведінки і рис характеру), а часом і конституюють гендерні відмінності (в т.ч. і в професійній сфері) і можуть негативно позначатися на самореалізації, виступати бар`єром у розвитку індивідуальності ( Т.В. Бендас, Н.І. Іванова, Р. Айслер, Е. Кріттенден і ін.).

Як інтегративну особистісне утворення, істотно значиме в сучасному суспільстві, соціальна компетентність (Н. В. Калініна, 2000), проявляється в готовності і здатності досягати соціально-значущих цілей, ефективно взаємодіяти і вирішувати життєві проблеми-воно не зводиться до знань і вмінь, але має під собою мотиваційно особистісні підстави. Психологічним змістом соціальної компетентності є особистісні характеристики, детермініруемие провідною соціально-значимою діяльністю.

У суспільстві прийнято вважати, що області активності у жінок і чоловіків розподілені досить традиційно: при оцінці значимості сфер життя жінки частіше вказували, що для них дуже важлива сім`я (92,8 проти 79,1% у чоловіків), робота (55,7 проти 61,0%) і в меншій мірі - вільний час (22,6 проти 28,0%). Однак для досягнення життєвого успіху і ті, і інші розраховують на свої вміння та досвід, освіту і здібності, і в значно меншій мірі - на зв`язку, чарівність, удачу, допомога сім`ї і т.д. (Мн., 2004). Незважаючи на те, що частка жінок на ринку праці менше, ніж частка чоловіків (70,5 і 79,6%), вони більше представлені в високих соціальних стратах (фахівці з вищою і середньою спеціальною освітою, офісні працівники і службовці галузі послуг) ( С. В. Сивуха, 2004). Протягом останнього десятиліття чисельність жінок-керівників в Республіці Білорусь зростає: якщо серед керівників організації співвідношення по підлозі є досить постійним, то серед керівників підрозділів і провідних фахівців кількість жінок збільшується на тлі зменшення кількості чоловіків (О.В. Терещенко, 2004).

При цьому жінки частіше, ніж чоловіки, пасивні в плануванні ділової кар`єри, більше живуть сьогоднішнім днем і менше заглядають в завтрашній- лише 20% жінок мають стійку тенденцію до професійної кар`єри (В.Г. Горчакова, 2000). У досягненні високого професіоналізму жінкам заважає спрямованість на сім`ю і дітей: тільки 10% жінок-підприємниць вважали, що їм вдалося збалансувати роботу і особисте життя (А. Чирикова, 2005), іноді - страх перед успіхом (М. Хорнер- Г. В. Турецька, 1998), хоча присутній він і у чоловіків (Е. Арансон, 1998- H. Yamauchi, 1989).

Встановлено гендерні відмінності в кар`єрних орієнтаціях: чоловіки частіше змінюють свою професійну кар`єру, ніж жінки, тому що останні не залишають спроб домогтися підвищення по службі і не завжди готові до переоцінки своїх професійних цілей і досягнень (R. Droege, 1982). У чоловіків більш виражена спрямованість на менеджмент, на підприємництво і змагальність (Л.Г. Почебут, В. А. Чикер, 2000), і жінки свою кар`єру влаштовують значно пізніше чоловіків (D. Levinson, 1978- D. Adams, 1983), у них виявлено спрямованість на професійну компетентність, автономію, стабільність, служіння і інтеграцію стилів життя (Л.Г. Почебут, В.А. Чикер, 2000) при тому, що хороша робота жінок рідко приписується їх здібностям (С. Чаффінс, 1997 J. Greenhaus, S. Parasuraman, 1993).

Соціальна обумовленість поведінкової діяльності та особистісної активності сьогодні знаходиться на порозі включення нових детермінант в модельну форму її реалізації.

Вержібок Г.В.