Травлення. Частина 5.

У цій частині мова йде про травленні в кишечнику: про процеси, що відбуваються в дванадцятипалій кишці, про характер секреції підшлункового соку в залежності від роду їжі і його регуляції, про травленні в інших відділах тонкої кишки., Про травленні в товстій кишці.

Травлення в кишечнику.

Процеси, що відбуваються в дванадцятипалій кишці.

З шлунку химус (значно переварені харчові продукти) надходить в тонку кишку. Її функція полягає в подальшому перетравленні хімусу і всмоктування кінцевих продуктів розпаду харчових речовин.

Перетравлення в дванадцятипалій кишці пов`язано з наявністю ферментів в соку, що виділяється залозами самої кишки (ліберкюнови і бруннерови), а також з впливом секрету, що надходить з підшлункової залози, і з впливом надходить в неї жовчі. Сік підшлункової залози має слаболужну реакцію (в середньому рН - 7,2-8). У зв`язку з надходженням кислого вмісту зі шлунка рН кишкового соку коливається в межах від 4 до 8,5. За добу виділяється 500-800 см³ підшлункового соку.

Він містить ферменти, що діють на білки, нуклеїнові кислоти, вуглеводи. Білки перетравлюються за допомогою трипсину, хімотрипсину, карбоксипептидази і амінопептидази. Трипсин і хімотрипсин виділяються в неактивній формі у вигляді трипсиногена і химотрипсиногена. Трипсиноген активується кишковим соком, що містяться в ньому ферментом ентeрокіназой. Активний трипсин перетравлює білки до високомолекулярних поліпептидів. Одночасно він активує хімотріпсіноген і перетворює його в низькомолекулярних і частково до амінокислот. На нуклеїнові кислоти діє нуклеаза. Карбокси- і амінопептидази розщеплюють поліпептиди.

Переварювання жирів здійснюється за допомогою ферменту ліпази, яка розщеплює їх до гліцерину і жирних кислот.

Перетравлення вуглеводів здійснюється за допомогою ферментів амілази, мальтази і лактази. Фермент амілаза розщеплює крохмаль до дисахаридів. Інші вуглеводні ферменти розщеплюють дисахариди до моносахаридів: мальтаза діє на дисахарид мальтозу, лактаза - на лактозу.

Характер секреції підшлункового соку в залежності від роду їжі і його регуляція.

Виділення соку підшлункової залози починається через 2-3 хв після прийому їжі і здійснюється протягом 6-14 ч. Відділення соку підшлункової залози залежить від характеру прийнятої їжі.

Крива, що відображає характер секреції підшлункової залози, за формою така ж, як і крива секреції шлункового соку, з тією лише різницею, що вона кілька зрушена вправо, тобто тут більше латентний період секреції.

Найменша кількість соку виділяється при їжі молока, а найбільше - при їжі хліба, м`ясо займає проміжне положення.

Встановлено, що споживання жирної їжі призводить до зменшення секреції підшлункової залози. При споживанні нежирного м`яса соку виділяється в 2,5 рази більше, ніж при харчуванні жирною їжею.

Секреція підшлункової залози регулюється нервовою системою і гуморальними факторами. В експериментах П.П.Павлова було показано, що секреція підшлункової залози стимулюється блукаючим нервом. Через 4-5 днів, достатніх для того, щоб відбулося переродження гальмують волокон, що йдуть в складі блукаючого нерва, подразнення його периферичного кінця викликало секрецію соку, що відрізняється високою ферментативною активністю. Симпатичні волокна викликають гальмування секреції.

Секреція підшлункового і кишкового соку здійснюється рефлекторно у відповідь на дію умовних і безумовних подразників. Так, вид і запах їжі, а у людини і думки про неї викликають посилення секреції підшлункового соку. Сильним рефлекторним збудником секреції є їжа.

Під впливом нервової системи виділяється відносно невелика кількість соку. Більш потужним фактором є гуморальний. У дванадцятипалій кишці виділяється неактивний фермент просекретін, який під впливом HCl перетворюється в активний фермент секретин, який надає через кров сильне збудливу дію на секреторні елементи підшлункової залози.

Травлення в інших відділах тонкої кишки.

При пересуванні хімусу по тонкій кишці під впливом кишкового соку відбувається перетравлювання проміжних з`єднань розпаду білків, жирів і вуглеводів до кінцевих продуктів. Кишковий сік містить цілий ряд ферментів: пептідази, нуклеазу, ліпазу, амілазу, мальтазу, лактазу і инвертазу, остання розщеплює тростинний цукор.

Секреторна діяльність кишкових залоз в основному регулюється гуморально. У слизовій оболонці стінки кишки виділяються гормон ентерокрінін, який стимулює секрецію залоз.

В обробці їжі в тонкій кишці велике значення мають процеси, що отримали назву пристінкового або контактного травлення. Воно полягає в тому, що розпад харчових речовин до кінцевих продуктів здійснюється при їх зіткненні з мембраною клітин мікроворсинок і ворсинок. На їх поверхні адсорбуються ферменти, які сприяють перетравленню.

У цих же ділянках кишки відбувається всмоктування кінцевих продуктів розпаду харчових речовин МАЛЮНОК. Жири всмоктуються в лімфатичні судини в основному у вигляді гліцерину і жирних кислот, білки - головним чином в кров у вигляді амінокислот, вуглеводи також в кров у вигляді моносахаридів, переважно у вигляді глюкози і галактози.

Травлення в товстій кишці.

Сюди надходить з тонкої кишки не всмоктаної частина хімусу через своєрідно влаштований сфінктер, що розділяє тонку і сліпу кишки. Химус надходить невеликими порціями кожні 0,5-1 хв. Тут відбувається всмоктування води і формування калових мас. У стінці товстої кишки утворюється вітамін К і вітаміни групи В.

У соку товстої кишки в основному міститься слиз, кількість ферментів в ньому невелика, і вони не мають суттєвого значення в перетравленні їжі. Тут переробка непереварених залишків їжі здійснюється за допомогою бактерій, кількість яких в товстій кишці велике. Бактерії розкладають рослинну клітковину, що надходить незмінною в товсту кишку, так як травні соки, що виділяються в вищих відділах шлунково-кишкового тракту, на неї не впливають. Під вилянием гнильних бактерій відбувається розкладання не всмоктаної продуктів розпаду білків і амінокислот. При цьому утворюється ряд шкідливих речовин, таких, як індол, скатол, фенол та ін., Які можуть всмоктуватися в кров і бути причиною отруєння організму. У звичайних умовах самоотруєння не відбувається, що пов`язано із захисною функцією печінки, наявністю в товстій кишці бактеріальної флори, що перешкоджає розмноженню гнильних бактерій і з потужним бактерицидну дію піщеварельних соків інших відділів.

Формуванню Клов мас і їх просуванню по кишечнику сприяє слиз. Калові маси складаються з Залишок харчових продуктів, слизу, соків піщеварілеьних залоз, відмерлих клітин епітелію слизової оболонки, холестерину, різних солей, залишків жовчних пігментів, що надають хаарктерний колір калу, бактерій та ін.