Психологія спілкування перевірте себе

глава 11

-272-

Питання. Що заважає психічному розвитку дитини, його спілкування?

Відповідь. Перешкоджає психічному розвитку дитини педагогічна та психологічна необізнаність батьків, яка виражається декількома моментами.

• Слабке уявлення про питання генезису мовного розвитку, незнання особливостей криз вікового розвитку і відсутність навичок правильної поведінки з дитиною.
• Неправильно засвоєні стереотипи поведінки, прикладом чого можуть служити такі висловлювання: «Не треба відповідати на всі дитячі питання», «Підросте - сам зрозуміє».
• Особисті проблеми і особливості батька, які він привносить в спілкування з дитиною, наприклад якщо мама каже: «Я повинна багато працювати, щоб довести колишньому чоловікові, що я живу краще його» або «Я скромна людина і вимагаю такої поведінки від своєї дитини».
• Наявність у дитини порушень психічного розвитку.

-273-

Питання. Яка роль спілкування в дитинстві?

Відповідь. Спілкування для маленької дитини - це не тільки джерело різноманітних переживань, але і головна умова формування його особистості, його психічного розвитку.

-274-

Ситуація. Відомі випадки, коли з тих чи інших причин маленькі діти позбавляються необхідного спілкування, батьківської турботи.

Як це позначається на психічному розвитку дитини?

Рішення. При відсутності спілкування діти у віці 3-5 років не говорять, не володіють найпростішими навичками самообслуговування, виявляють пасивність, не ходять.

У дослідженнях виявлено, що діти, які ростуть в дитячих будинках, відстають у психічному розвитку від своїх однолітків, які живуть в сім`ї. Здавалося б, фізичний догляд, харчування і т. Д. В дитячих будинках не гірше, ніж в родині. Але немає батьківського піклування, дітям бракує нормального спілкування.

-275-

Ситуація. Деякі батьки обмежуються наступною схемою спілкування.

Рішення. При такому спілкуванні зберігається психологічна дистанція, а в його основі дитина не відчуває довіри, любові і прихильності. В таких обставинах спілкування батькам буде важко зберегти авторитет, адже, на жаль, втратити його набагато легше, ніж придбати.

-276-

Ситуація. Батьки часто борються з упертістю своєї дитини. Захопившись цією боротьбою, вони перестають бачити дитину, бачать тільки мета, яку поставили перед собою: «Потрібно довести, що я сильніший (розумнішими, старше і т. Д.), Змусити дитину зрозуміти, що батьків треба слухатися». Зазнавши ж поразки в цій боротьбі, батьки звертаються до психолога по допомогу, просять: «Зробіть з дитиною щось».

Якою має бути реакція психолога на таке прохання?

Рішення. Психолог не стане поповнювати батьківський арсенал засобів впливу на дитину, а буде змінювати позицію батьків, їхнє ставлення до дитини. Попередньо він з`ясує, що вкладають вони в поняття «впертість». Насправді воно може мати самі різні значення: неуважність, гіперактивність, закомплексованість, стомлюваність, збудливість, загальмованість, фобія, слабка здатність до навчання, самооцінка, невпевненість і ін. Нерідко це може бути і змішанням різних смислів, наприклад об`єднання впертості з наполегливістю або цілеспрямованістю.

Психологом повинні бути піддані аналізу вікові особливості дитини, частота та інтенсивність проявів впертості, коли і в яких ситуаціях дитина упирається, стає непоступливим, що цьому передує. Нерідко з`ясовується, що дитина може заявляти про свої бажання через вираження незгоди.

-277-

Ситуація. Основи грамотної мови діти набувають при взаємодії з батьками, братами, сестрами, однолітками, вчителями.

У чому проявляється відмінність цих дій?

Рішення. Найбільший внесок в розвиток грамотної мови дитини вносять батьки. Вони повинні вести постійні розмови з ним, що носять емоційний характер. Спеціальні завдання на заняттях читанням і письмом не ставляться, так як це робить кваліфікований учитель. З однолітками ж в ході обговорення виникаючих проблем діти діляться своїми думками, багато розмовляють.

-278-

Ситуація. У спілкуванні зі своїми дітьми батьки часто порівнюють їх з іншими. Мама Ніни, задоволена поведінкою своєї дочки, каже: «У тебе все виходить, ти краще за всіх», «Ти у мене найкрасивіша». А ось мама Тані, висловлюючи невдоволення її поведінкою і бажаючи, щоб та була організованіше і розвивалася краще, часто повторює: «Всі діти, як діти, тільки ти у мене ненормальна», «Подивися, яка розумниця Катя. Все у неї виходить, а у тебе ... ».

Рішення. Обидві мами своїх дітей порівнюють з іншими дітьми, але перша застосовує позитивне порівняння, а друга - негативний. Тим самим визначається різне проектування поведінки Ніни і Тані.

Якщо мати - впевнена у собі людина, то, як правило, вона хвалить свою дитину і виділяє його серед інших дітей з позитивного боку. Це сприяє підвищенню соціального статусу дитини і заняття їм сприятливого місця в системі міжособистісних відносин з однолітками.

Якщо ж мати - людина, невпевнена собі, якщо вона відчуває себе в чомусь гірше інших людей, то і до своєї дитини вона буде ставитися

так само, передаючи йому свою власну невпевненість. Дитина в цьому випадку буде мати низький соціальний статус.

Взагалі ж, краще порівнювати поведінку дітей з їх же власною поведінкою, яке було відзначено в минулому.

-279-

Ситуація. Кожна мати бажає, щоб дитина засвоїв культурні норми життя в суспільстві, щоб він був «порядною людиною», «чесним», «розумним», щоб «добре вчився» і т. Д.

Рішення. Для вибору негативних впливів на свою дитину є кілька причин.

• До матері в минулому так само ставилися її батьки. У неї закріпилося у свідомості, що до дитини треба ставитися строго, контролювати його, чи не хвалити, інакше той може вирости егоїстом.
• Скривдженої жінки син нагадує батька, з яким вона в розлученні. Тому вона вважає: «Дитина не повинна бути таким, яким був його батько».
• Дуже повільний дитина у швидкій і рухомий матері. Відчуваючи роздратування, така жінка постійно робить негативні зауваження: «Завжди ти не встигаєш», «Давай швидше, квапся!». Вона вічно підганяє дитини, вважаючи, що в житті він нічого не буде встигати робити вчасно.
• Незадоволена життям мати діє за принципом: «Мені погано, все навколо погано, і ти поганий, невдаха». Така жінка часто кричить, лає свою дитину просто через хронічної втоми. Типові фрази, які можна почути від неї: «Роби, як я сказала, і не міркуй!», «Прибери іграшки, завжди розкидати, нічого сам не можеш зробити!».
• Той пригнічує стиль відносин, який використовує чоловік у відношенні дружини, остання, в свою чергу, переносить на дитину.

-280-

Ситуація. Дослідження показують, що в залежності від стилю батьківського виховання дітей в сім`ї формуються різні реакції дітей, різні моделі їх спілкування, і виходять відповідні результати виховання.

Рішення. Результат виховання дитини залежить не тільки від стилю і ступеня активності батьківського впливу, а й від сили і активності самої дитини.

Сильний дитина буде боротися за можливість самостійно будувати своє життя, долати установки батьків і, подорослішавши, піде від їх впливу.

Слабкий дитина теж може піти від впливу батьків, стверджуючи свою дорослість і бажання «жити своїм життям», але часто це можливо за умови, що він знайде сильного партнера на стороні і буде підкорятися йому замість батьків.

Може бути й таке, що дитина йде від реальності в символічний світ творчого самовираження (музика, малювання та ін.). У цьому світі він почуває себе вільним і значущим.

-281-

Ситуація. Х. Хіммельвейт пише, що, коли на «Бі-Бі-Сі» з`явилися освітні програми ( «Новини науки», «З тропічних лісів» і ін.), Діти, які мали доступ до двох каналах, «Бі-Бі-Сі» і комерційному, майже завжди вибирали останній і дивилися на нього мультфільми та вестерни. Але якщо у дітей був доступ тільки до одного каналу і їм доводилося вибирати між переглядом загальноосвітніх програм і вимиканням телевізора, то вони вели себе інакше: більшість дітей віддавали перевагу загальноосвітніми програмами і отримували від них задоволення.

Рішення. Діти, які мали доступ до одного каналу, відкривали для себе освітні програми і отримували від них задоволення.

Діти, які могли вибирати будь-яку програму, не вибирали ту, яка з освітньої точки зору більш стоїть, і таким чином втратили можливість отримати нові знання та розширити свій кругозір.

Смаки дітей повинні формувати батьки і дорослі, що працюють в спеціальних і загальноосвітніх школах.

-282-

Ситуація. Діти, маючи вільний самостійний доступ до багатьох каналах телебачення, схильні дивитися те, що саме по собі спонтанно привертає їхню увагу. В цьому випадку фільми вибирають їх, а не навпаки. Але залучення до кіномистецтва шляхом необдуманого, безвольного вибору частіше шкодить художньому та соціальному розвитку дитини, оскільки те, що привертає мимовільне увагу, часто представляє собою комерційну прийом.

Рішення. Дитина повинна навчитися осмислено керувати власною увагою в процесі художнього сприйняття. Для цього необхідно спеціально організоване художнє виховання в школі. Учні повинні навчитися підкоряти не вибір увазі, а увагу вибору.

Безумовно, якщо учень придбає здатність «володіти» увагою і орієнтувати його на те, чого свідомо віддано перевагу, його інтереси будуть якісно змінюватися, розширюватися і заглиблюватися.

Учитель може надати велику допомогу школярам у розвитку глядацької вибірковості при формуванні індивідуального кінорепертуара.

-283-

Ситуація. У. Шремм в дослідженнях виявив два типи дітей, по-різному здійснюють вибір з двох доступних телепередач.

• Реалістичний тип: воліють новини, інтерв`ю, документальні, освітні програми.
• Фантастичний тип: вибирають вестерни, передачі про кримінал, поп-музику, шоу і т. Д.

При більш глибокому аналізі з`ясувалося, що відповідність дитини того чи іншого типу багато в чому залежить від його життєвих установок і від приналежності до того чи іншого соціального класу.

Діти батьків середнього класу під впливом установок на досягнення успіху в житті орієнтувалися на сприйняття реалістичного матеріалу, а в міру дорослішання все більше перемикали свою увагу з телебачення на друковану продукцію.

Діти батьків нижчого класу робили вибір, керуючись принципом «миттєвого задоволення», і, відповідно, вибирали для перегляду фантастичний матеріал, тобто вигадана.

Рішення. Виявлені факти свідчать про вплив батьківських установок на майбутню професійну діяльність. Дослідження показує важливість художнього виховання і освіти, які швидше за отримають діти, чиї батьки належать до середнього класу, на відміну від тих, чиї батьки є представниками нижчого стану.

-284-

Ситуація. Мама, синові якої 3,5 року, вважає, що достатньо мати картинки із зображеннями предметів, іграшок. «А то ж і місця в кімнаті немає», - заявляє вона.

Оцініть думку мами.

Рішення. Ігри з картинками не замінять іграшок, так як дитина може відчути реальний предмет, виконати з ним певні дії. А предмет, зображений на картинці, він може лише дізнаватися, називати, розповідати про дії з ним, і то тільки в тому випадку, якщо йому про це розповіли, а він запам`ятав.

За допомогою реальних предметів і іграшок дорослий може показати дитині їх багатофункціональність, різноманітність слів, що позначають дії з ними. Це відноситься до матеріалів, необхідних для конструювання, пов`язаним з образотворчої діяльністю, з предметами для ручної праці.

Предметно-ігрове середовище дорослому періодично слід змінювати і спонукати до цього дитину.

-285-

Питання. Як ставляться діти 3-6 років до оцінок дорослих в різних ситуаціях?

Відповідь. Ставлення дітей до оцінок дорослих залежить від їх вікових особливостей.

Рішення. У ситуації, коли мама постійно робить зауваження, підкреслює невміння дитини малювати, у нього неминуче пропаде інтерес до цієї справи, і він буде намагатися під будь-яким приводом уникнути його.

Мамі не можна було порівнювати роботу свого сина з малюнками інших дітей. Найкраще можна прищепити йому інтерес до малювання, якщо хвалити його за найменші успіхи в освоєнні нового для нього справи. У кожному малюнку дитини можна знайти щось своє, неповторне, що відрізняє його від малюнків інших дітей. Наприклад, можна сказати: «Яке смішне сонечко ти намалював ...». Все своєрідне в малюнку треба відзначити і похвалити дитину хоча б за те, що в його малюнку присутній незвичайність.

Головною точкою відліку повинні стати власні досягнення малюка в порівнянні з його вміннями, зазначеними вчора або, наприклад, тиждень тому.

Завжди можна побачити якийсь прогрес. Головне - не слід підкреслювати, що дитина ще чогось не вміє, щоб не відбити у нього зароджується інтерес. У будь-якій ситуації треба завжди вселяти дитині впевненість в успіху, в своїх силах.

-287-

Ситуація. Мама Олі (5 років), бажаючи прищепити дочки навик миття посуду, сказала їй, що необхідно допомагати мамі, і привела в приклад Ніну як більш працелюбну і турботливу дівчинку.

Мама ж Каті надійшла так. Одного разу, коли її дочка помила після себе чашку, мама вирішила випити з неї чаю і похвалила дочку за чистоту. «Покажи, як ти помила цю чашку», - попросила потім мама. А потім похвалила дочку: «Мені здається, що ти вмієш мити посуд так, що вона більше не мажеться!».

Через деякий час дівчинка вимила тарілку, потім поїла з неї, витерла хлібом, облизала і показала мамі: «Дивись, яка чиста! Дай я і твою помию ».

Рішення. Підтримка і схвалення дорослими будь-яких, навіть самих маленьких успіхів дошкільника принесуть більше користі, ніж зауваження і тим паче закиди. Виникла у дитини потреба в повазі вимагає свого задоволення. А ставлення до себе взагалі дитина не може відокремити від ставлення до своїх конкретних дій.

Якщо батьки лають дитину, він починає думати, що його ніхто не любить, що він нікому не потрібен. Звідси - комплекс неповноцінності, невпевненість в собі і, як наслідок, озлобленість, агресивність і недовіра до оточуючих.

-288

Ситуація. Нерідко у дітей і дорослих виникають негативні емоційні стани, зароджуються тривога, занепокоєння, невпевненість і т. Д.

Рішення. З цією метою можуть бути застосовані багато засобів. Зокрема, можна спробувати жити сьогоднішнім днем: які б проблеми не тягнули нас у вчорашній день, вони вже пішли.

Хорошим способом поліпшити свій настрій може бути прощення. Психічне і м`язову напругу зникає, коли ми позбавляємося від внутрішнього опору прощення. Наприклад, можна сказати: «Я, Василь, прощаю Віктора за те, що він був так несправедливий зі мною». Прощаючи іншого, ми вирішуємо свою власну проблему, бо, ображаючись на кривдника, ми тим самим караємо себе за зло, вчинене ним. Детальніше про це можна дізнатися в книзі Д. Карнегі «Як перестати турбуватися і почати жити».

-289-

Питання. В якій послідовності розвивається мова малюка? З яких причин може статися затримка мовного розвитку дитини?

Відповідь. Мова немовляти розвивається в наступному порядку: «комплекс пожвавлення» (2-2,5 місяці) - гуління (2-4 місяці) - лепет, наслідування фонем рідної мови (5-6 місяців) - розуміння деяких слів і розуміння мовної ситуації в цілому (до 8 місяців), проголошення перших слів (до 1 року).

Причинами затримки мовного розвитку можуть бути:

• вади розвитку аналізаторних систем слуху і зору, ре-чедвігательного аналізатора;
• боязнь дитини, викликана тим, що своєчасно не був створений позитивний емоційний фон;
• відсутність достатнього мовного спілкування дорослого з дитиною.

-290-

Ситуація. Лена (3 роки) співає пісеньку «Ялинка». При цьому замість слів «Мороз сніжком укутував» вона вимовляє «Мороз мішком укутував».

Наташа (2 роки 10 місяців) співає цю пісеньку так: «Часом вовк, сердитий вовк з лісою пробігав» (замість «підтюпцем пробігав»).

Рішення. Спотворення слів пісень природно для дітей в такому віці. Це пов`язано з орієнтуванням дитини на звукову форму слова, зіставленням одних слів з іншими співзвучними словами, що призводить до помилкових їх зближенням.

У наведених прикладах смислове тлумачення слова слід за звуковим зіставленням. Дорослий в таких ситуаціях повинен поправити дитини і пояснити йому сенс правильного словосполучення. Потім бажано попросити дитину вимовити слова правильно.

-291-

Ситуація. Дошкільник, жестикулюючи, розповідає: «Він як налетить, а тут р-раз ... і скла - бах, бах ... А він впав ... і тоді все ... так біжать. А цей свистить, а той як вистрибнув і як закричить ... Під червоний, під червоний. А вона так і плаче. ».

Рішення. Дошкільнята часто говорять короткими і обірваними фразами. Вони вважають, що розповідають те, що знайоме їх співрозмовнику. Тому багато деталей розповіді замінюються рухами рук, доповнюються виразною мімікою і окремими вигуками.

-292-

Ситуація. Ніна (1 рік) вимогливо і капризно вимовляє: «Ла, ла. ла! », що на її мові означає« лампа ». Мама, намагаючись вгадати, що вона хоче, то запалить лампу, то погасить її. Дочка ж у відповідь обурюється, вередує, ображається. Ситуація, в якій мама не може вгадати, чого хоче дочка, повторюється неодноразово.

Рішення. У даній ситуації виявляється криза 1 року. Мама повинна змінити своє ставлення до доньки. Якщо раніше дочка потребувала тільки в емоційному спілкуванні (усмішка, інтонація, ласкаві дотики), то тепер вона хоче бути зрозумілою, шукає відгуку з боку мами.

Мама повинна пропонувати доньці іграшки, предмети, з якими можна діяти: розбирати, збирати, вкладати один в іншій. При цьому обов`язково супроводжувати свої дії і дії дитини словами. Вона повинна намагатися, щоб дочка говорила, для чого потрібно не виконувати її прохання, якщо вони не супроводжуються словами, які та в стані вимовити. Мамі необхідно допомагати своїй дочці вимовляти склади, слова, зрозумілі оточуючим.

-293-

Ситуація. З`явившись на світ, дитина виявляється не в кращому для нього навколишній світ: він стикається з безліччю нових відчуттів, в яких важко розібратися. Криза новонародженого полягає в тому, що дитина відокремився від матері фізично, але залишився з нею біологічно і психологічно. Тому немовляті потрібно взаємодіяти з найближчою людиною - мамою.

Рішення. Поведінка новонародженого випадково і непередбачувано, а основним засобом спілкування є плач. Матері важко зрозуміти свого малюка, але тільки вона може дізнатися його звички краще за інших. І дитині, і мамі доведеться багато чому навчитися, і перш за все - «полюбити тілом» один одного. Це емоційно приємно і дитині, і мамі.

Центральне новоутворення другого етапу - це формування індивідуальності при тісній взаємодії з близькою людиною.

-294-

Ситуація. Альоша в 4 роки добре грає на фортепіано. Альоша володіє мовою музики так само вільно, як кожен малюк в 3-5 років володіє мовою. В силу життєвих обставин (батько хлопчика - музикант) мову музики став з колиски для дитини природною мовою спілкування.

Рішення. З колиски хлопчик чув, як тато, прийшовши з роботи, програвав на піаніно уривки з класичної музики, демонструючи мову музичного спілкування, або включав пластинки з музичними записами. З цих платівок Моцарт, Шопен розмовляли з Альошею мовою музики.

В 1 рік Альоша був поруч з піаніно, наслідуючи батька. Малюк швидко засвоїв, що різні голоси ховаються в різних клавішах. У 3 роки він під керівництвом батька освоїв клавіатуру. І мова музики для Альоші придбав такий же сенс, як слова рідної мови. Хлопчик навчився чути в музиці ті ж самі інтонації, що і в живих голосах людей.

-295-

Ситуація. Діма (1 рік 10 місяців), маючи розвиненої тільки автономну мова, не міг чітко пояснити своє бажання, щоб мама дала йому іграшку. Мама ж наполягала на тому, щоб Діма вимовляв слова правильно, а тим більше не замінював їх жестами.

В іншому випадку мама намагалася під час прогулянок включити Діму в гру з іншими дітьми в скверику.

Рішення. Мама пропонувала своєму синові подібні ситуації, для того щоб у нього в пошуку виходу з них розвивалася мова. Діма намагається використовувати при поясненні своїх бажань автономну мова, але при цьому він стикається з тим, що його не розуміють інші діти в грі. Все це і зумовлює виникнення умов, необхідних для розвитку мови.

Дорослий повинен вміти керувати саморозвитком мови дитини:

• створювати умови для виникнення протиріч;
• допомагати у вирішенні протиріч, з огляду на особливості дитини;
• враховувати особливості і характер створених протиріч.

-296-

Ситуація. У неповній сім`ї один раз відбулася така розмова. Діма (7 років) говорить матері: «Мені нудно, з татом ми завжди щось будували.» - «Так, і мені сумно, - сказала мама, - був у тебе тато, у мене - чоловік, і жили ми цікаво» .

Син притулився до мами і заплакав. Заплакала і мама. Після цього їм стало легше.

Дайте психологічний аналіз дій мами.

Рішення. Мама поступила правильно: зрозуміла переживання сина і сказала йому про своє переживання (Я-повідомлення), після чого обом стало легше і вони стали ближчими один до одного.

Я-повідомлення дозволяє ближче пізнати своїх рідних. Коли ми щиро висловлюємо свої почуття, то й інший (в даному випадку дитина) стає щире в виразах почуттів. Він розуміє, що йому довіряють, і, в свою чергу, сам починає довіряти.

-297-

Ситуація. Миша (4 роки) запитав батька, що таке «процесор»? Папа став пояснювати з точки зору науки пристрій процесора і його призначення. Дитина дивився на батька, намагаючись зрозуміти його мова. Але поступово погляд його згас, і хлопчик відійшов від батька.

Чи відбулося спілкування батька з сином?

За якими ознаками можна судити про це?

Покажіть ознаки, за якими можна судити про те, що спілкування було зруйновано.

Рішення. Спочатку спілкування відбулося, про це свідчить те, як внімательновглядивался син в обличчя батька. Але поступово, у міру того як тато вводив нові малозрозумілі слова, спілкування зійшло нанівець.

Слова, які не розуміє дитина в мові дорослого, нарушаютобщеніе, так як дитина не може повноцінно стежити за мисльюговорящего. І якщо таких слів стає багато, то думка полностьюотключается, і він починає думати про щось інше, про те, що є для нього привабливим.

-298-

Ситуація. Миша (6 років) прийшов в сльозах додому і поскаржився, що його обізвали «рудим, рудим, Конопатити» (у хлопчика справді руде волосся і безліч веснянок).

Як мама повинна надійти в цій ситуації?

Рішення. Мама повинна сказати синові приблизно так: «Так, у людей бувають волосся різного кольору. У тебе вони дійсно руді. А деякі діти дражнять, так буває. Я розумію, ти образився на них. Але чим більше ти будеш показувати, що тобі це неприємно, тим більше тебе не залишать байдужими. Подивися на себе в дзеркало, у тебе дуже незвичайний колір волосся, і ти можеш цим пишатися. А хлопчикам просто завидно, що у них не таке волосся. Можеш і посміятися разом з ними над тим, що у тебе волосся такого незвичайного кольору ».

-299-

Ситуація. Психологи кажуть, що дитину треба прийняти, при цьому підкреслюють необхідність «безумовного прийняття».

Що значить безумовне прийняття дитини?

Рішення. Це означає, що не треба ставити будь-яких умов. Наприклад, не слід говорити: «Якщо ти будеш добре вчитися, я буду тебе любити» і т. П. Дитину приймають без будь-яких умов.

-300-

Питання. Розкрийте особливості зміни характеру спілкування з віком.

Відповідь. для немовляти спілкування - це перш за все джерело яскравих, мінливих і особистих впливів і вражень. Основний вплив в цьому віці на розвиток дитини надає спілкування з дорослим. Він організовує, підтримує і коригує спілкування. Дитина спостерігає за діяльністю дорослого і черпає в ній зразки для наслідування.

Потреба дитини в спілкуванні з іншими дітьми виникає ще в ранньому дитинстві і чітко проявляється на третьому році життя. Воно будується на основі спраги нових вражень за активної участі дорослого.

Основним видом взаємодії з однолітком є ігрове спілкування. Спілкування в грі розглядається як процес і разом з тим як умова прояву і формування рольових і реальних відносин. У грі діти за власною ініціативою вступають в спілкування між собою, в значній мірі самостійно будують свої взаємини.

З віком спілкування починає набувати все більшу самостійність і цінність. дошкільник прагне до співпереживання у партнера, до встановлення з ним відносин доброзичливості, чуйності, уваги.

Від способів спілкування залежить, як дошкільник висловлює своє ставлення до однолітка і як він впливає на нього з метою змінити його поведінку в бажаному для себе напрямку. Тільки в спілкуванні з однолітком формується критичність до думок, слів і вчинків людей. Діти вчаться мати власну точку зору, відрізняти її від чужої, вміти її відстоювати.

Дитина, будучи молодшим школярем, після засвоєння в грі соціальних ролей в навчальному співробітництві засвоює іншу дорослу форму поведінки - контрольно-оцінну. Спочатку вчитель ставить перед учнем мета, контролює, планує, оцінює його діяльність, а потім дитина сама в процесі спілкування починає здійснювати все це по відношенню до однолітків, і в останню чергу - по відношенню до самого себе.

Щоб освоїти навчальні дії, дитина повинна встати на позицію дорослого, а це можливо при кооперації з однолітком, в спілкуванні з ним. Спілкування і спільна діяльність з однолітком дозволяють дітям привласнювати отримані від дорослих мети і зразки дій. Однолітки зміцнюють один в одному почуття самостійності, незалежності.

-301-

Ситуація. Прагнення віддати дитину в «престижну» школу не завжди підкріплюється дошкільною підготовкою і реальним розумінням можливих проблем.

Кожна дитина, яка йде в перший клас, хоче бути успішним. Але не кожен може стати таким через свою непідготовленість.

Рішення. Серйозною проблемою останнім часом стало і загальне недорозвинення мови, яке зустрічається майже у половини дітей. Навіть якщо у дитини немає труднощів з звукопроизношением, це не означає, що він добре володіє мовою. На побутовому рівні, звичайно, він начебто все правильно говорить і розуміє, але для гарного навчання цього може виявитися недостатньо.

-302-

Ситуація. У будь-якому віці діти з задоволенням слухають казки.

Як за допомогою казки розвивати мислення дитини?

Рішення. Аналізуючи зміст казки і встановлюючи зв`язки її змісту з будь-якими іншими формами мовного вираження (прислів`ями, приказками), можна вчити дітей мислити: порівнювати, зіставляти, протиставляти, узагальнювати і т. Д. Важливо проводити аналогії між різними явищами, що зустрічаються в казках і в життєвих ситуаціях.

-303-

Ситуація. Мислення в ранньому віці «вплетено» в практичну ігрову діяльність дитини. З її допомогою він пізнає навколишній світ, вчиться розуміти звернену до неї мову, а потім і говорити.

Рішення. Формування наочно-дієвого мислення стає можливим при такій організації навчання, при якій властивості досліджуваного об`єкта визначаються в практичній дії.

-304-

Питання. Що необхідно для розвитку наочно-образного мислення?

Відповідь. Для цього необхідно навчити дитину перетворювати ситуацію на образному рівні, вирішувати завдання на основі уявлень і планування.

-305

Питання. Що необхідно для розвитку словесно-логічного мислення?

Відповідь. Необхідно навчити дитину мовним діям з опорою на поняття (знання загальних і суттєвих ознак предметів і явищ дійсності, закріплених в словесній формі). Але наявні у дітей уявлення стихійні, а тому не можуть перетворитися в поняття. Щоб це сталося, треба навчити дитину виділяти в предметах істотні ознаки, які і визначають дане поняття. Потім потрібно запропонувати йому в розгорнутому міркуванні відтворити всі основні моменти цієї події. В кінцевому підсумку подібні міркування будуть проводитися не вголос, а про себе, у внутрішній мові.

-306-

Ситуація. Мама думає, що Денис лінується, вередує, все робить на зло: спізнюється в школу, забуває виконувати домашні завдання. Уроки він робить, тільки якщо вона сидить поруч з ним і стежить, щоб він не відволікався. Сам же дитина не розуміє, чому батьки на нього зляться, адже він непогано вчиться, відмінно малює і мріє записатись в гурток.

Рішення. Діти, звичайно, бувають різні. Але недостатня самостійність і вольової активності може бути пов`язаний з вихованням. Занадто суворе привчання до дисципліни і порядку в молодшому віці іноді призводить до того, що дитина уникає будь-якої самостійності у своїх діях. Він чекає вказівок і настанов, боячись зробити щось неправильно.

-307

Питання. Чому дітям буває важко подружитися?

Відповідь. Причини цього можуть бути самі різні. У кожної дитини свій темперамент. Живому, рухомого і активному малюкові складно грати з повільним і замисленим. Крім того, в кожній родині - свої традиції і свій стиль виховання. У кого-то цей стиль ліберальний (дитині прощаються багато слабкості, немає обмежень), а в іншій родині прийнято, наприклад, авторитарний стиль (дитина росте в жорстких рамках численних правил і заборон). Очевидно, що дітям з цих сімей нелегко буде знайти спільну мову.

Змусити свою дитину спілкуватися з дітьми ваших друзів просто тому, що це вам зручно, найчастіше важко.

Навіть нерозлучні подруги можуть посваритися геть, якщо не порозуміються між собою їхні діти.

-308

Ситуація. Якщо ваша дитина дозрів для спільного спілкування з однолітками, батьки повинні допомогти організувати йому зустріч з ровесниками.

Як краще цю зустріч організувати?

Рішення. Найкраще, щоб перша зустріч відбулася на нейтральній території - на дитячому майданчику, в парку. У цьому випадку дітям не доведеться вирішувати проблеми території, оскільки там немає ні «господаря», ні «гостя». У разі коли гості приходять до вас, потрібно заздалегідь підготувати простір для спільної діяльності дітей. Кімната повинна бути психологічно комфортної. Тому ті іграшки (книжки, речі), які найбільш дорогі серцю вашої дитини, варто заздалегідь прибрати з поля зору. У кожної людини є речі суто «для особистого користування». Дитина, як і дорослий, має право на свої власні речі! Зробивши це, подумайте разом з дитиною, чим він займатиметься зі своїм гостем. Грати в будівництво замку? У доньки-матері? Або, можливо, малювати на великому аркуші паперу?

Приготуйте разом з дитиною те, що може знадобитися для гри. Така підготовка дуже важлива: з одного боку, вона дозволяє дитині подумки «програти» хід подій, а з іншого - дає можливість відчути себе господарем становища. Перший час, можливо, вам теж доведеться брати участь в дитячій грі, направляти її хід і показувати, як конструктивно можна вирішити ті чи інші проблеми.

-309-

Ситуація. Якщо дорослий (батько, вихователь або вчитель) з внутрішнім локусом контролю, то і дитина може бути вихований так само, і навпаки, якщо дорослий з зовнішнім локусом контролю, то і дитина буде вихований з таким же баченням причин того, що відбувається.

Який висновок може бути зроблений з цих спостережень?

Рішення. Дитина, наслідуючи дорослим, переймає їх спосіб інтерпретації причин того, що відбувається. Тому важливо дорослим самим або за допомогою психолога виховати в собі внутрішній локус контролю.

Для цього потрібно пройти тренінг мотивації досягнення, внутрішньої мотивації, з тим щоб виробити вміння ефективно заохочувати. Вихователю чи вчителю бажано на цю тему провести батьківські збори, на якому потрібно ознайомити з вміннями знаходити причини того, що відбувається в собі, долати труднощі.

-310-

Ситуація. За останні 10 років число дітей з діагнозом «аутизм» збільшилася в 10 разів і досягло позначки 50 випадків на 10 000 чоловік.

Припустімо причини цього явища.

Рішення. Причин цьому багато. Зокрема, чим вище вік батька (особливо якщо він перевищує 40 років), тим більша ймовірність народження аутичних дітей (особливо після 40 років). Найчастіше народжуються діти-аутисти у пар вчених, математиків, інженерів. У дітей в таких сім`ях знижена здатність до спілкування.

-311-

Ситуація. Зазвичай наївний оптиміст каже: «Ніяких проблем немає, все чудово». Оптиміст розумний скаже: «Проблеми є, але я їх постараюся вирішити». В основі такого оптимізму лежить віра в себе, вміння радіти життю і здатність діяти. Для кожної проблеми можна знайти рішення, нехай і не ідеальне. Кожну навчальну задачу вирішити можна і потрібно.

Чи можна навчити дитину бути оптимістом?

Рішення. Так, але це вимагає зусиль і бажання самої дитини. При розвитку у дитини оптимізму потрібно мати на увазі наступне: якщо песиміст при кожній нагоді бачить труднощі, то оптиміст в кожній труднощі бачить можливості.

Якщо люди покладають відповідальність за події на себе, то вони більш активні і досягають більшого, ніж ті, хто у всьому звинувачує обставини.

Дослідження показують, що діти, які добре встигають в школі, вірять, що їх досягнення - результат їх здібностей, а провали пов`язані з тим, що вони недостатньо постаралися: «Так склалися обставини, це швидко мине».

Ті ж, хто вчиться не так добре, кожен свій успіх пояснюють легкістю завдання або випадковим везінням, а невдачі приписують нестачі здібностей: «Так буде завжди і з усім, до чого б я не доторкнувся».

Оптимізм - це не просто відсутність песимізму, а якісно інший стан. Оптимісти впевнені в собі, у них вище задоволеність своїм життям, більше друзів, вони частіше подобаються оточуючим.

Тужливий настрій, втрата інтересу до улюблених ігор і захоплень, занижена самооцінка і почуття невпевненості в собі, песимістичний, похмуре бачення майбутнього частіше зустрічаються у дітей, чиї батьки страждають від депресії.

Оптимістичний або песимістичний погляд на світ і майбутнє формується в дитинстві за допомогою двох механізмів навчання: імпрін-тингу і наслідування. Маленькі діти, як губка, вбирають все, що відбувається навколо. Вони переймають наші руху, дії, емоції і навіть ставлення до світу. Загальний життєвий настрій закладається в самому ранньому дитинстві.

Своєю поведінкою, своїм вибором в різних життєвих ситуаціях ми пропонуємо дітям зразки ставлення до світу. Все, що ми відчуваємо, дитина добре вловлює. Він робить перші кроки, намагається все помацати, до всього дотягнутися, все схопити. Якщо мама в цей момент напружена, постійно чекає, що трапиться щось погане, у дитини виникає відчуття того, що світ небезпечний. Якщо вона спокійна, усміхнена, він відчуває себе захищеним, і світ здається йому дружнім і цікавим.

Треба намагатися передати дітям свій позитивний настрій. Необхідно допомагати дитині, розвивати їх інтелектуальні навички: вміння проводити аналіз ситуації, пошук помилок, планувати інтелектуальні дії, контролювати їх ефективно запам`ятовувати і ін. У міру вироблення інтелектуальних навичок діти стануть життєвими оптимістами перш за все тому, що стали вірити в себе.

Повернутися до списку

Увага, тільки СЬОГОДНІ!