Шарль де голль - кинув виклик америці

Передісторія:
Система валютних розрахунків була створена за згодою 44 країн на конференції в американському Бреттон-Вудсі (Бреттон-Вудська система). Тоді країни домовилися, що всі свої валюти будуть конвертувати в долар, а долар, в свою чергу - забезпечуватися золотом. За допомогою цього нехитрого трюку США збиралися прибрати до рук всю валютну систему в світі і це майже вдалося.
Майже, тому що втрутився Шарль де Голль і всю малину американським банкірам поламав. Але, втім, про все по порядку ...

Радянський Союз в тій конференції не брав участі - у товариша Сталіна були свої плани, як прибрати до рук післявоєнний світ. А тому радянський рубль не вважався конвертованою валютою: ніхто про його курсі по відношенню до долара не домовлявся. Тому СРСР за всі покупки на світовому ринку розплачувався золотом. А особливо - за військові поставки по ленд-лізу, за які грунтовно заборгував.

Америка непогано заробила на військових поставках. Ще в 1938 році золоті запаси Вашингтона становили 13000 тонн, а до 1945 року вони додали у вазі ще на 4700 тонн. До 1949 року запаси американського золота досягли рекорду - 21800 тонн. Це, ні багато ні мало, 70 відсотків усіх світових золотих запасів, відомих на той момент.
На конференції в Бреттон-Вудсі країни погодили курси валют в золоті, але не безпосередньо, а використовуючи в якості мірної одиниці золотий долар. Це фактично приравнивало долар до золота і він став світовою грошовою одиницею. Через нього велися всі світові платежі. Курс долара до золота був встановлений на рівні 35 $ за тройську унцію, або 1,1 долара за грам чистого металу.

У багатьох країнах виникали сумніви, чи зможе США підтримувати такий курс, адже запасів золота в Форт-Нокс не вистачало, щоб забезпечити всі долари, які встигли надрукувати після Бреттон-Вудса. І неспроста - Вашингтон почав обмежувати обмін всіма можливими способами. Міняти гроші можна було тільки на вищому рівні і тільки в казначействі США. Проте, за 21 рік золотий запас Америки скоротився в два рази.

Радянський Союз, який не брав участі в домовленості, збунтувався проти існуючого стану справ. У 1950 році курс рубля вирішили перераховувати виходячи з 4 рублів 45 копійок за грам золота, а це означало, що курс долара при перерахунку в рублі значно знизився. Здавалося б, яке діло Америці до того, за яким курсом СРСР буде вважати у себе долари. Але Сталін був хитрим політиком. Він розумів, що єдиний шлях підірвати систему золотого долара - це запропонувати більш зручну та вигідну систему перерахунків.

У 1952 році в Москві відбулася міжнародна економічна нарада, на якому СРСР запропонував створити зону вільної торгівлі. У цю систему захотіли увійти всі країни Східної Європи, Китай, Іран, Ефіопія, Аргентина, Мексика, Уругвай, Австрія, Швеція, Фінляндія, Ірландія та Ісландія. Сталін запропонував ідею «спільного ринку», саме ту, яку пізніше здійснили в Європі вже без СРСР. Основною валютою, що забезпечує міжнародну торгівлю, повинен був стати радянський рубль. Забезпечуватися він повинен золотом, яке добували в Магадані.

На відміну від Бреттон-Вудської, ця система могла працювати дуже довго і стійко, поки в Сибіру є золото. Ось тому в Вашингтоні всерйоз занепокоїлися. І тільки смерть Сталіна не дозволила СРСР стати єдиною світовою наддержавою.
До ідеї вести міжнародні розрахунки в національних валютах, що не прирівнюючи їх до долара, прийшли лише через 50 років, та й то лише «завдяки» економічній кризі і повного падіння довіри до долара як до міжнародної валюті. Справедливості заради варто відзначити, що ініціатива була висунута президентом Росії Дмитром Медведєвим.

Тільки США перевели дух, вдало уникнувши великого краху, як справа Сталіна взявся продовжувати президент Франції. У 1965 році він був переобраний на другий термін і наділений дуже широкими повноваженнями. Його завданням стало підняття економіки Франції, а разом з нею і військової могутності, відновити велич своєї країни. Амбіції президента були настільки ж сильні, як і довіра до його політики з боку народу. Де Голль випустив новий франк, який обмінювався на 100 старих. Вперше після довгих років Франція знайшла тверду валюту. Жорстко керуючи економікою, генерал добився небувалого зростання ВВП країни.

Разом з тим Франція постійно збільшувала свій золотий запас. У 1949 році у французькому національному банку зберігалося всього 500 тонн жовтого металу. А за шість років реформ ця цифра досягла 4200 тонн. Франція стала третьою країною в світі по золотому резерву. Природно, в цьому рейтингу СРСР не брав участі - всі дані по золоту були засекречені і не виключено, що золотий запас країни Рад міг виявитися найбільше «світового», що лежить в банках країн-учасниць Бреттон-Вудської угоди.

Генерал де Голль не любив Америку і все американське, тому після успішного випробування Францією атомної бомби, і відвідування СРСР, де йому продемонстрували радянські ракети з ядерними боєголовками і карту Парижа зі штаб квартирою НАТО - відмовився від участі своєї країни в НАТО. А в січні 1963 року ще й не захотів створювати «багатосторонні ядерні сили» під командуванням Пентагону. Апофеозом протистояння став висновок з-під командування НАТО флоту Франції.

Американці порахували політику де Голля дивацтвом вижив з розуму старого, але вони не здогадувалися, яку свиню ще підкладе їм Французький президент.
Рузвельт і Черчілль генерала де Голля недолюблювали. Рузвельт називав його «зарозумілим французом» і «прихованим фашистом». Ці ж погляди поділяв і прем`єр-міністр Великобританії. І їм було за що ненавидіти де Голля. Спочатку генерал виступив проти прийому Англії в «Загальний ринок», а в лютому 1960 року оголосив, що його країна переходить при міжнародних розрахунках до реального золота.

Генерал перебував під враженням анекдоту, сенс якого в тому, що на аукціоні продається картина Рафаеля. Араб пропонує нафту, російська - золото, американець викладає пачку доларів і купує Рафаеля. У підсумку він отримує полотно за три долари - саме стільки коштує папір, на якому надруковані банкноти. Де Голль вважав долари «зеленими фантиками» і вирішив влаштувати Америці «економічний Аустерліц».

4 лютого 1965 року президент Франції заявив, що вважає за необхідне вести міжнародний обмін на основі золотого стандарту. Він пояснює свою позицію так: «Золото не змінює своєї природи: воно може бути в злитках, брусках, монетах- воно не має національності, воно здавна і всім світом приймається за незмінну цінність. Безсумнівно, що ще і сьогодні вартість будь-якої валюти визначається на основі прямих або непрямих, реальних або передбачуваних зв`язків з золотом ».
Відповідно до Бреттон-Вудським угодою, де Голль зажадав від США обміняти йому півтора мільярда доларів на золото. В американський порт тут же причалив вантажний корабель, набитий доларовими банкнотами. США змушені були обміняти свої гроші на золото за курсом 35 доларів за унцію. Золотий запас США, і без того танув на очах, зазнав серйозних втрат. Президент США погрожував Франції серйозними проблемами, у відповідь Франція виставила зі своєї території штаб-квартиру НАТО і 29 військових баз.

Приклад виявився заразливим: слідом за Францією міняти свої долари на золото потягнулися й інші країни. Оскільки Америці це загрожувало повним крахом, Вашингтон визнав себе нездатним виконувати вимоги Бреттон-Вудса. У 1971 році президент Ніксон скасував золоте забезпечення долара, абсолютно не цікавлячись думкою інших країн угоди.

Ось з цього моменту і починаються всі причини нинішньої світової фінансової кризи. Завдяки військової могутності США, а також впливу військового блоку НАТО, долар залишився ключовою валютою в міжнародних розрахунках. Правда, курси валют стали «плаваючими», тобто мінливими під впливом будь-яких чинників. Таких факторів ставало все більше, і контролювати курс долара стало досить проблематично.

Цим стали користуватися банкіри, заробляючи за допомогою спекуляцій на курсах величезні статки. Після свого «Аустерліца» де Голль при владі втриматися не зумів. Почалися масові виступи студентів проти жорсткого контролю президента над усією країною. У 1968 році Париж перекрили барикади, а на стінах з`явилися написи «Пора йти, Шарль». Генерал покинув свій пост добровільно, набагато раніше за встановлений термін. Ходять чутки що це була одна з перших кольорових революцій срежессірованних ЦРУ.

А валютний ринок зажив своїм життям, в якій Америка включала друкарський верстат і випускала нові і нові купюри, які нічим, крім зобов`язань Америки, що не забезпечувалися. Весь світ пам`ятав, наскільки можна вірити цим зобов`язанням після скасування золотого долара. Всім країнам, які беруть участь в міжнародній торгівлі, доводилося морщитися, але приймати ці «зелені фантики», оскільки альтернативи не було. Нарешті Європі це набридло і з`явилася нова валюта - євро. Але це вже зовсім інша історія.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!