Нейрокогнітівний прогрес

• психічний допінг
• Наші повсякденні наркотики

Отже, згідно з висновками Флінна, інтелект людства постійно покращує свої показники. Все питання в тому, чи збережеться ця тенденція? Якщо навколишнє середовище постійно пред`являє нам підвищені вимоги, то чи означає це, що обсяг нашої робочої пам`яті буде збільшуватися? Чи зможуть вчені використовувати наші знання про мозок, щоб збільшити обсяг пам`яті?

У вступі до книги "Перевантажений мозок" я цитував статтю, написану групою відомих нейробіологів. Вони стверджують, що якщо ми розшифруємо загадки мозку і навчимося їм управляти, то це досягнення для людства буде рівносильно стрибка з епохи примітивних знарядь залізного віку в епоху розвиненої металургії, промислової революції або прориву генетики в другій половині XX ст.¹³⁷. Автори статті позначили тенденцію під умовною назвою «нейрокогнітівний прогрес» і розглядають цю тему під різними кутами. Під нейрокогнітівного прогресом маються на увазі як сучасні досягнення, так і перспективні техніки завтрашнього дня, наприклад мозок, керований комп`ютером, нейрохірургія і психофармакология, покликані розширити межі мозку і пізнання.

Інша проблема, яку зачіпають автори статті, носить більш абстрактний і філософський характер. Поліпшити когнітивну діяльність не все одно, що просто налагодити двигун в автомобілі. У гонитві за «нейрокогнітівного прогресом» важливо визначити межі медикаментозного втручання. Наприклад, стало вже звичним використовувати препарати не тільки для лікування і корекції функціональних порушень, а й для поліпшення певних функцій у здорових людей.

Препарати з психоактивних дією впливають на особистість. Ризик, на думку вчених, полягає в тому, що речовини, потрапляючи до нас в кров, міняють нашу ідентичність і створюють психологічні проблеми. Так що питання про відповідальність медиків і раніше актуальний.

У розділі про синдром дефіциту уваги і гіперактивності я згадував про групу препаратів, які називаються психостимуляторами. Область застосування цих препаратів - тема наукових і медичних дискусій останніх років.

Спочатку вважалося, що препарати цієї групи призначені тільки для пацієнтів, які страждають синдромом дефіциту уваги. Але пізніше з`ясувалося, що вони мають загальний спектр дії. Юдіт Рапопорт з Національного інституту здоров`я (США) і її колеги вивчали групу хлопчиків 7-12 років, які не зважали гіперактивними, а їх когнітивні здібності були вищими за середні. Вони почали приймати таблетки амфетаміну в дозуванні, яку зазвичай призначають дітям з СДУГ. Після прийому курсу їх протестували. Виявилося, що у хлопчиків підвищилася працездатність, вони стали більш посидющими і краще засвоювали шкільний матеріал¹³⁸.

Недавні дослідження показали, що таким же чином впливає на мозок метилфенидат, а також риталін та інших препарати цієї групи¹³⁹. Якщо оцінювати ефект амфетаміну або метилфенидата по психологічних тестів, то з`ясовується, що і ступінь уваги, і швидкість реакції зростають, обсяг робочої пам`яті збільшується приблизно на 10 відсотків, а симптоми гіперактивності та дефіциту уваги стають менш вираженими. Той факт, що метилфенидат також впливає на людей без СДУГ, анітрохи не дивує, оскільки не можна виділити дві умовні групи: з синдромом дефіциту уваги і відповідно без нього. Навпаки, межа між рівнями уваги дуже хистка. Чутки про чудесні властивості цього препарату швидко поширилися. В першу чергу стимулятор виявився затребуваним студентами при підготовці до іспитів. Деякі вчені стверджують, що до 16 відсотків американських студентів беруть риталін¹⁴⁰. В Японії застосування риталина без припису лікаря набуло характеру епідемії, і в підсумку влада заборонила цей препарат.

Той факт, що люди, які не страждають розладом уваги, приймають ліки, викликає побоювання. Чи не стане цей приклад заразливим? Чи можуть вчителі рекомендувати препарат дітям, щоб вони не відставали від своїх однокласників? (В США прийняли закон, який забороняє вчителям взагалі торкатися теми медикаментозного лікування, щоб перешкодити бездумному прийому ліків.) Чи може це призвести до того, що всі, хто працює щоранку стануть ковтати пігулки, щоб їх підвищили, або хоча б не звільнили?

Першим на ринку з`явився риталін - і миттєво завоював популярність. Однак в майбутньому напевно з`являться препарати, що покращують когнітивні здібності. Модафініл - засіб проти нарколепсії, зараз проходить клінічні випробування, його збираються застосовувати і при інших станах, таких як, наприклад, СДУГ.

Наші знання про клітинних процесах, які беруть участь в кодуванні довготривалої пам`яті, дозволяють в даний час розробляти близько сорока інших аналогічних препаратів. Одне з таких засобів - так званий ампакін - полегшує процес кодування інформації в довготривалу пам`ять. Ще один засіб - MEM 1414 - розробляє фірма з назвою, запозиченою з науково-фантастичних романів, - «Memory Pharmaceutical». І один з її засновників - лауреат Нобелівської премії Ерік Кендел. Це засіб стимулює синтез білків, які відповідають за освіту нейронних зв`язків в головному мозку і забезпечують запам`ятовування. Ті, хто боїться, що кожна дрібниця назавжди вріжеться в їх пам`ять, якщо вони почнуть застосовувати той чи інший препарат, можуть не турбуватися - розробляються і інші препарати, які покликані прати спогади. Передбачається, що в першу чергу MEM 1414 буде застосовуватися при лікуванні посттравматичних стресових синдромів<sup>141</sup>. Завдяки успіхам клітинної біології вдалося домогтися генетичних змін у мишей, від чого вони стали краще виконувати тести на перевірку пам`яті. Які ще препарати з`являться в майбутньому? У спорті багато хто побоюється, що з`явиться генетичний допінг. Чи можна уявити собі, що допінги почнуть використовувати як «когнітивний підсилювач»?

Тандем людина-комп`ютер давно зачаровує пі сателіт-фантастів. У 2006 році американським вченим вдалося безпосередньо підключити мозок паралізованого пацієнта до комп`ютера, і завдяки цьому пацієнт зміг частково відновити рухові функції¹⁴². Якщо нам вдасться вивчити і впровадити на практиці принципи прямої взаємодії між нейронами і комп`ютером, то майбутнє обіцяє нам неозорі перспективи. А що, якщо ми почнемо використовувати комп`ютери як додаткову пам`ять, безпосередньо підключену до нашого мозку, і будемо оновлювати нашу робочу пам`ять раз у два роки?

Ідея вдосконалити мозок за допомогою штучних засобів, зрозуміло, дуже приваблива, але не нова. Оновлюються тільки субстанції. Кофеїн - речовина, яка за своїм впливом мало чим відрізняється від амфетаміну. Однак ми п`ємо каву протягом декількох століть. Кофеїн допомагає нам впоратися з втомою, побороти сонливість і на кілька годин продовжити працездатність. Але ми до нього звикли. Чи виникають при цьому у нас моральні дилеми? Чи прийде нам в голову звинуватити нашого начальника в тому, що він змушує нас пити каву? Чи впливає кава на нашу особистість?

Я, звичайно, перебільшую. Але ж не секрет, що препарати, призначені для лікування хвороб і порушень, застосовуються здоровими людьми. Це вже склалася практика. Прикладом цього є естрогени. Загальновідомо, що в жіночому організмі в процесі старіння значно знижується рівень естрогенів. Схожі вікові зміни відбуваються і в мозку, що цілком нормально. Наприклад, концентрація дофаміну рецепторів неухильно знижується після 25 років¹⁴³. За десять років - на 8 відсотків. Ця втрата - одна з можливих причин поступового погіршення функцій робочої пам`яті, і цей процес неминуче супроводжує старості. А риталін якраз впливає на вироблення дофаміну. Якщо ми дозволяємо заміщення естрогену, чому б нам тоді не дозволити заміщення дофаміну? Думаю, років через 15 люди середнього віку почнуть приймати коктейль з речовин, які будуть протидіяти природним процесам мозку, зокрема, зниження його активності, точно так же, як сьогодні жінки приймають естрогени.

Автори статті відзначають і інші негативні тенденції, які вже стали реальністю. Наше безтурботне застосування наркотичних засобів поступово приведе нас до звикання. Нам знадобляться нові препарати і нові технології. І так до нескінченності. Але наскільки дієві будуть нові препарати і чи не викличуть вони побічні ефекти в довгостроковій або короткостроковій перспективі? І питання це зовсім не пусте, а самий що ні на є актуальний, і знаходиться він не в етичній площині, а в практичній.

Особисто я охоче б випив якийсь коктейль, який активує мозок, якби точно знав, що він не володіє жодними побічними ефектами.

Наприклад, пігулки, які активізують робочу пам`ять, одночасно знижуючи рівень креативності, можливо, стануть у пригоді тим, хто страждає синдромом дефіциту уваги і концентрації. Але як вони вплинуть на всіх інших? Якщо «пігулки щастя» покращують настрій, але ми втрачаємо здатність закохуватися, то, напевно, наше суспільство стане більш благополучним і успішним, але жити в ньому буде нудніше. Для всіх, хто читав антиутопію Олдоса Хакслі, це ясно як божий день. Але хіба ми володіємо методикою, яка допоможе нам вивчити вплив нового покоління препаратів на творчість або закоханість? Тим більше що фармакологічні компанії цього робити зовсім не мають наміру.

Те, що ліки можуть надавати побічні дії і негативно позначатися на творчості і закоханості, експериментально не встановлено, але приклади взяті не з повітря. У статті Джеффрі Заслоу «Що було б, якби Ейнштейн брав риталін?» Наводяться цікаві розповіді дорослих, які вважають, що риталін негативно впливає на їх асоціативне мислення і творчі здібності, і дітей, які зізнаються, що ліки притупляють у них почуття гумору¹⁴⁴.

Нейропсихолог і письменник Олівер Сакс в своїй книзі «Людина, яка прийняла свою дружину за капелюх» описує випадок з лікарської практики¹⁴⁵. Пацієнт відчув себе краще, коли став приймати засоби, що впливають на дофамінну систему, але в той же час втратив почуття гумору і став гірше грати на ударних інструментах. Тому він вирішив приймати ліки тільки по буднях, щоб справлятися з роботою, а по вихідним обходитися без ліків і відриватися на ударних зі своїм джаз- бандом. Що стосується закоханості, то вона, швидше за все, пов`язана з серотоніну системою, з тією системою, на яку впливають так звані «пігулки щастя» - прозак і золофт¹⁴⁶.

З моєї точки зору, більш надійний шлях - розвивати здібності шляхом тренувань, але я, звичайно, упереджений в цьому питанні, оскільки особисто я і мої колеги вивчаємо саме вплив тренувань на мозок. На мій погляд, краще робити ставку на інтелектуальну профілактику і розумову гімнастику, ніж спостерігати, як половина населення постійно ковтає таблетки. Чому б не включити тренування мозку в шкільну і університетську програму з розвитку уваги та робочої пам`яті?

Не виключено, що нам вдасться домогтися від фірм, що випускають комп`ютерні ігри, позначати на упаковці вимоги до робочої пам`яті. І ми будемо вибирати собі інтелектуальну поживу так само прискіпливо, як сьогодні купуємо пластівці до сніданку. Адже ми вже звикли до того, що на продуктах харчування зазначений глікемічний індекс. Так що в майбутньому ми звикнемо й до того, що виробники комп`ютерних ігор будуть вказувати кількість часу і обсяги пам`яті і уваги, які нам знадобляться на їх освоєння.

Список літератури

¹³⁷Статтю про нейрокогнітівного прогрес см.: Earah, М. J., Illes, J., Cook-Deegan, R., Gardner, H., Kandel, E., King, P., Parens, E., Sahakian, B. Wolpe, PR. Neurocognitive enhancement: what can we do and what should we do? Nature Reviews Neuroscience. 2004, 5.
¹³⁸ Про вплив амфетаміну на здорових людей: Rapoport, J. L., Buchsbaum, M. S., Weingartner, H., Zahn, Т. P. Ludlow, С. Dextroamphetamine: cognitive and behavioural effects in normal prepubertal boys. Science. 1978, 199: 560-563.
¹³⁹Див. Також: Rapoport, J. L., Buchsbaum, M. S., Weingartner, H., Zahn, T.P., Ludlow, C., Bartko, J., Mikkelsen, E.J., Langer, D.H. Bunney, W.E. Dextroamphetamine: cognitive and behavioural effects in normal and hyperactive boys and normal adult males. Archives of General Psychiatry. 1980, 37: 933-94.
¹⁴⁰Про вплив метилфенидата (наприклад, ріталі- на) на людей без СДУГ см. Наприклад: Mehta, М.А., Owen, A.M., Sahakian, В.J., Mavaddat, N., Pickard, J.D., Robbins, T.W. Methylphenidate enhances working memory by modulating discrete frontal and parietal lobe regions in the human brain. Journal of Neuroscience. 2000,20, RC65.
¹⁴¹ Про використання стимуляторів центральної нервової системи в середовищі студентів університетів див .: Farah, М. J., II- les, J., Cook-Deegan, R., Gardner, H., Kandel, E., King, P., Parens, E., Sahakian, B. Wolpe, P. R. Neurocognitive enhancement: what can we do and what should we do? Nature Reviews Neuroscience. 2004,5- Babcock, Q. Byrne, T Students`perceptions of methylphenidate abuse at a public liberal arts college. Journal of American College Health. 2000, 49.
<sup>142</sup> Про зв`язок людина- комп`ютер див .: Hochberg, L.R., Serruya, M.D., Friehs, G.M., Mukand, J. A., Saleh, M., Caplan, A.H., Branner, A., Chen, D., Penn, R.D. Donoghue, J. P. Neuronal ensemble control of prosthetic devices by a human with tetraplegia, Nature. 2006,442: 164-171.
¹⁴³ Про зменшення дофаміну рецепторів в процесі старіння див .: Backman, L., Ginovart, N., Dixon, R.A., Wahlin, T.B., Wahlin, A., Halldin, C. Farde, L. Age-related cognitive deficits mediated by changes in the striatal dopamine system. The American Journal of Psychiatry. 2000,157: 635-637.
¹⁴⁴ Zaslow, J. What if Einstein had taken Ritalin. Wall Street Journal. 2005, 3 February.
¹⁴⁵ Sacks, O. The Man Who Mistook His Wife For a Hat. London: 1985. До кінця не ясно, чи впливає прийом препаратів на рівень креативності. Деякі дослідження проте показують, що діти з СДУГ, які беруть ріталін, за результатами тестування, призначеного для вимірювання креативності, показали хороші результати: Solanto, M.V. Wender, Е.Н. Does methylphenidate constrict cognitive functioning? Journal of the American Academy of Child and Adolescent Psychiatry. 1989,28: 897-902. Для чого приймається риталін надає на рівень креативності дорослих з СДУГ або без СДУГ, - поки не вивчено.
¹⁴⁶Про серотоніні і закоханості див .: Marazziti, D., Akiskal, H.S., Rossi, А. Cassano, G.B. Alteration of the platelet serotonin transporter in romantic love. Psychological Medicine. 1999 року, 29: 741-745- Fisher, H. Why we love: the nature and chemistry of romantic love. New York: Henry Holt Company. 2004.

Торкель Клінгберг

Увага, тільки СЬОГОДНІ!