Сором. Допомога психолога

Так уже влаштована людина, що він змушений відчувати різні емоції, як позитивні, так і негативні. Однак різноманітність почуттів настільки велике, що вони нерідко перетинаються один з одним, і не завжди емоція на наш погляд позитивна несе в собі конструктивні рішення і користь. Така ж ситуація складається і з негативними емоціями.

Емоція, яка буде розглянута в сьогоднішній статті, мабуть є найбільш неоднозначною, суперечки щодо її користі і шкоди не припиняються і до цього дня. Хтось бачить в даній емоції стримують нормальний розвиток людини фактори, а хтось розглядає її як інструмент, що сприяє захисту людини від необдуманих вчинків. Дана емоція відома кожній людині і називається вона ldquo-стидrdquo-.

Сором - це емоція, яка з`являється у людини як результат усвідомлення нею невідповідності своєї поведінки і своїх вчинків (як реально існуючих, так і вигаданих) нормам і цінностям, прийнятим в суспільстві і необхідним дотримання з боку норм моралі. Як окреме поняття сором виник тільки в 20-х роках 20-го століття, однак уже сьогодні дана емоція стала набагато більш значущою, ніж багато інших людські емоції. Вплив даної емоції на людину залежить від ступеня її відчуття. Так, якщо слабовираженная емоція сорому здатна перешкодити не бажані наслідки можливих дій людини, то сильно виражена емоція сорому може, навпаки, призвести до прийняття людиною необдуманих рішень, аж до самогубства.

Наведемо приклад слабко емоції сорому. Коли людина ображає різким словом або дією близької йому людини, йому стає соромно, він приносить свої вибачення і обіцяє більше не здійснювати подібні вчинки. Якщо почуття сорому щире, то з великою часткою ймовірності людина стримає свою обіцянку. Куди складніше йдуть справи з сильно вираженою емоцією сорому. Наслідки її варіюються від активного доведення людиною самого себе до морального і емоційного виснаження (наприклад, неможливість пробачити себе за що-небудь) до нанесення собі тілесних ушкоджень (ldquo-Моє життя втратила смислrdquo- і т.д.). Сильно виражена емоція сорому несе в собі виключно негативні наслідки, а тому її слід намагатися уникати.

У людини, що зазнає сильно виражену емоцію сорому, починає стрімко розвиватися комплекс неповноцінності, людина не може зрозуміти, чому він не такий як усі, і чому люди не можуть прийняти його таким, яким він є. Людина звинувачує себе за свої нерідко надумані пороки, починає ненавидіти себе і, будучи нездатним змінитися, починає відчувати агресію по відношенню до оточуючих.

Поява емоції сорому залежить від моральних цінностей людини, його уявлень про те, що таке ldquo-хорошоrdquo- і що таке ldquo-плохоrdquo-. Маятником між зазначеними категоріями є поведінка людини. Коли поведінка людини відхиляється від категорії ldquo-хорошоrdquo- і переходить грань ldquo-плохоrdquo- людина починає відчувати почуття сорому. При цьому дані категорії становлять невід`ємну частину людської особистості і змінюються в залежності від того, в якому суспільстві є людина і які вимоги пред`являє суспільство до своїх членів.

Почуття сорому найчастіше розвивається у людини в ранньому дитинстві і закладається у вигляді помилкових тверджень щодо власної неповноцінності завдяки найближчим людям, а в дорослому житті дане твердження перетворюється в сором, що сковує дії людини і заважає йому жити. Дитяча душа володіє підвищеним ступенем вразливості, а тому нав`язати помилкові твердження за допомогою закидів, зауважень, звинувачень і висміювання простіше простого. Почуття неповноцінності ж, виникає як результат невірних тверджень людини про самого себе, буває практично неможливо побороти.

Саме почуття сорому є джерелом невпевненості людини у власних силах, що не дозволяє йому рухатися до успішного життя. У кожен значущий для людини момент життя, коли необхідно прийняти важливе рішення, сором немов шепоче людині на вухо: ldquo-Ти недостойний етогоrdquo-, ldquo-Ти неудачнікrdquo-, ldquo-Ти ніколи нічого не добьешьсяrdquo-. І людина, ведений почуттям сорому, в реальному житті не приймає ніяких дій для досягнення успіху. Сором змушує людину відчувати себе непотрібним і навіть зайвим в цьому світі, тягне до виникнення почуття неповноцінності. Людина, якого зазнає почуття сорому багаторазово вибачається перед іншими людьми тільки за те, що він живе на цьому світі.

Впевнений в собі людина, над яким не владний почуття сорому, цінує і любить себе таким, яким він є. При цьому така людина зважає на правому інших людей бути такими, якими вони є, визнає їх переваги та недоліки. Він знає, що у нього є всі якості для того, щоб домогтися успіху, і він йде до своєї мети, незважаючи на перешкоди.

У кожної людини існує так звана ldquo-Концепція власного Яrdquo-, яка є системою уявлень людини про саму себе і своє місце в суспільстві. Саме через цю систему і діє сором. Коли поведінка людини піддається критиці з боку інших людей, або докір звучить на адресу складової людини (наприклад, докір в не вдосконалюються людського тіла), в ldquo-Концепції власного Яrdquo- починають відбуватися зміни, пов`язані з розбіжністю думки людини про самого себе і думкою про нього навколишніх людей. Ось в цей момент людина і починає відчувати почуття сорому: ldquo-Ну за що вони не люблять мене? rdquo-, ldquo-Невже я дійсно такий поганий? rdquo-.

В рамках Я-концепції людина говорить собі: ldquo-Здесь и сейчас в своїй зовнішності, здібностях, одязі, поведінці я повинен відповідати своїй Я-концепцііrdquo-, і навіть найменший вихід за рамки Я-концепції призводить до появи почуття сорому. Елементи Я-концепції проявляються як очікування людини щодо самого себе, і часто ці очікування нав`язані суспільством. Якщо близька людина говорить іншому: ldquo-Ти бесчувственнийrdquo-, і при цьому людини в рамках концепції мав уявлення про себе як про душевний і небайдуже до проблем інших людині, така людина починає мучити себе: ldquo-Ну як же так? Я адже такий хороший! Rdquo-, і почуття сорому оволодіває нею. Очікування людини в рамках Я-концепції по своїй суті і є рисами особистості.

Риси особистості є заздалегідь прийнятої людиною програмою поведінки, яка запускається в прийнятній для даної риси ситуації. Якщо людина починає діяти не за програмою, почуття сорому заволодіває їм. При цьому, чим більшими рисами володіє людина, тим більша ймовірність йому випробувати почуття сорому. Абсолютно будь-яка риса особистості потенційно є джерелом сорому. Якщо людині властива хоробрість, але раптово він проявив боягузтво - їм опановує сором. Те ж саме справедливо і до інших рис особистості.

Але хіба може людина будь-яким чином впливати на розвиток всередині себе почуття сорому? Безумовно, може, і робить це людина за допомогою мозку. При цьому вплив відбувається не на саме почуття провини, а на Я-концепцію. Мозок людини - потужний інструмент, якому підвладне зміна будь-яких несприятливих емоцій, так як саме там виробляється бачення людиною навколишнього світу.

Розглянемо більш докладно, яким же чином людина здатна впливати на згубну емоцію під назвою сором. Багатьом з нас прекрасно знайомі два основних способи боротьби з виниклими небажаними емоціями.

Перший спосіб здійснення впливу на емоції полягає в тому, щоб придушити небажану емоцію (в нашому випадку сором), звикнути до неї і знати про її існування, але не думати про неї. Однак сором є настільки сильною людської емоцією, що як тільки людина звикне до неї, як вона негайно почне змінювати світогляд людини і його звички. Іншими словами, якщо емоція сорому змушує людину думати про себе як про негідну кращого життя і навіть хвору людину, то як людина може звикнути до думки про свою незначущості та хвороби без зміни думки про самого себе? Однак це ще не найстрашніше, набагато гірше допустити накопичення негативних емоцій за допомогою їх придушення, так як рано чи пізно ці емоції вийдуть назовні, і людина може впасти в депресію.

Другим способом боротьби з емоціями є надання можливості для виходу емоцій. Даний спосіб полягає в створенні таких життєвих ситуацій, при яких людина виконує дії, з якими пов`язано почуття сорому. Так, якщо людина соромитися показуватися на людях без одягу, він ... виходить на вулицю без одягу, і в якийсь момент розуміє, що в цьому немає нічого страшного і сором`язливого. Після цього сором відступає. Даний спосіб боротьби з соромом є вкрай ризикованим, тому що змушує людину здійснювати вчинки всупереч громадській думці і усталеному в суспільстві нормам і правилам поведінки, що викличе сильне обурення з боку оточуючих людей і інститутів влади. Проте, саме цей спосіб використовують безліч психологів на своїх тренінгах для того, щоб позбавити людину від почуття сорому. Тут ви швидко тренінгах основний упор робиться на практику, люди скромні вправляються в умінні бути нахабними, надмірно чемні - безцеремонними і т.д. Принцип роботи, що лежить в основі цих тренінгів, можна сформулювати як ldquo-Клин клином вишібаютrdquo-. Іноді такий підхід до боротьби з соромом дає результат, але тільки іноді. Здебільшого людей вчать не тільки боротьбі з пороками, але і дій всупереч нормам моралі, а тому дуже часто з скромних людей виходять не сміливі, а саме нахабні.

То який же з перерахованих вище способів найкращим чином підходить для боротьби з згубним почуттям сорому, запитаєте ви? Жоден з них! Вся справа в тому, що багато охочих позбутися сорому прагнуть тим чи іншим чином знищити виникають емоції, але найкраще навчитися контролювати їх. Емоції людини - річ вроджена, дана йому самою природою, а тому безглуздо намагатися позбутися від того, від чого позбутися неможливо в принципі, тому що без емоцій людина не зможе існувати. Тому найкращим виходом із ситуації бачиться навчання правильному використанню своїх емоцій з метою максимально швидкої адаптації до них. Людина повинна навчитися правильно радіти, соромитися, ображатися, критикувати і т.д.

Прийміть себе таким, яким ви є. Здавалося б, що може бути простіше даного умови боротьби з соромом. І тим не менше більшість з нас, свідомо чи ні, не в змозі визнати за собою право існувати саме такими, якими ми є. Найгірше, що може зробити людина в даній ситуації, це намагатися бути ідеальним. Причому він хоче бути ідеальним саме в рамках свого розуміння, своєї Я-концепції. Не секрет, що у кожної людини свої уявлення про ідеал, а тому як окремої категорії ldquo-ідеальний человекrdquo- не існує. Тому, прагнучи до надуманого образу ідеального людини, людина тільки даремно розтрачує свої нерви і життєві сили, при цьому його невдоволення самим собою буде день у день зростати, поки не нагряне почуття сорому. Для того, щоб запобігти дані перспективи вам слід любити себе таким яким ви є сьогодні, а оточуючих вас людей приймати з усіма їх недоліками.

Чи не засуджуйте інших людей. ldquo-Не судіть, і не судимі будетеrdquo- навчав Ісус. Немає якості страшніше, ніж бажання знаходити з людей їх негативні сторони, після чого привселюдно засуджувати їх. Пам`ятайте, що ви така ж людина як і всі, і якщо ви допускаєте засуджувати людей за їх недоліки, то тим самим ви ризикуєте потрапити в таку саму ситуацію, в якій будуть засуджувати вас. А як ми говорили раніше, оцінки інших людей значною мірою впливають на нашу Я-концепцію, викликаючи появу почуття сорому. Пам`ятайте, якщо ви виявили у людині негативну рису характеру спершу слід задуматися над тим, що дана сторона людини видно тільки вам і є не більше ніж вашої суб`єктивною оцінкою.

Раз і назавжди відмовтеся від порівняння. В даному умови мається на увазі не порівняння вас і інших людей як особистостей, а порівняння вашої поведінки від очікування інших людей і вашого безпосереднього очікування. Якщо ви в змозі позбутися від порівняння своєї поведінки з очікуваннями оточуючих, ви захищені від переживань щодо неузгодженості ldquo-того, що повинно битьrdquo- і ldquo-того, що є в реальностіrdquo-. Коли людина відмовляється від порівняння, він тим самим входить в гармонію зі своєю Я-концепцією і перестає відчувати почуття сорому.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!