Роль екстраверсії і інтроверсії в професійному доборі в органах внутрішніх справ

Серед фундаментальних характеристик темпераменту найширшого розповсюдження набули терміни "екстраверсія" та "інтроверсія", запропоновані відомим швейцарським психіатром і психологом К. Г. Юнгом. У своїй практичній діяльності К. Г. Юнг помітив, що "доля однієї людини більш обумовлена об`єктами його інтересу, тоді як доля іншого більш обумовлена його власної внутрішньої життям, його власним суб`єктом" (Юнг, 2006). На основі цього він запропонував виділити протилежні механізми пристосування - екстраверсію і интроверсию. Кожна людина володіє ними, "і лише відносний перевага одного або іншого визначає тип". Екстравертність типу значущим і привабливим є об`єкт, в той час як сам суб`єкт або його психічна реальність є більш захоплюючим для інтровертного типу. Екстраверсія "характеризується рухомий, щиросердої, поступливою, лагідність натурою" (Юнг, 2003) і виражається в спрямованості особистості на зовнішній світ об`єктів. Така людина відразу реагує на що надходять ззовні стимули, "втягується в об`єкти і зовсім втрачає в них самого себе". Людини з екстравертний типом особистості захоплюють подорожі, бажання побачити нові місця. Його інтерес спрямований на події, предмети і інших людей, "він живе в інших і через інших". Екстраверт прекрасний оповідач і в силу своєї натури ділиться з оточуючими будь-якою інформацією, часом навіть носить конфіденційний характер. Така людина завжди готовий брати участь в подіях, впливати на них і перебувати під їхнім впливом. Він легко пристосовується до нових умов, без утруднень заводить нових друзів і знайомих, не завжди ретельно їх вибираючи. Власні погляди екстраверта варіюються в залежності від навколишнього світу, він може пожертвувати внутрішньої реальністю заради зовнішніх обставин.

Протилежністю екстраверсії, згідно з Юнгом, є інтроверсія характеризується "хитається, рефлективно, соромливою, яка прагне до самоти натурою, яка зберігає себе для самої себе, схильна віддалятися від об`єктів і завжди перебувати в кілька оборонної позиції". Інтроверт більш сумлінний, акуратний, ощадливий і спокійний. Він вважає за краще приховувати свої емоції і не любить, коли втручаються в його особисте життя. Близькі стосунки у людини інтровертного типу складаються з обмеженим числом людей. Інтроверт тримається осторонь від подій, по можливості не вступаючи в них, чим створює враження відстороненого людини. Однак, згідно з К. Г. Юнгом, "його відхід в себе не є остаточне самозречення від світу, а лише пошук тиші і спокою, які дають йому можливість, в свою чергу, зробити внесок у суспільне життя". Будь-яку роботу він вважає за краще виконувати сам, за власною ініціативою. При цьому схильний продумувати і розраховувати все до дрібниць перш, ніж почати діяти. Між екстраверсія і інтроверсія існує взаємне компенсування: екстравертність свідомість поєднується з інтровертним несвідомим і навпаки. Те, що виступає цінним для екстраверта, протилежно тому, що значно для інтроверта. Людей чистого екстравертного або інтровертного типу немає і не можна сказати, що краще. У кожного типу є свої переваги: в одних ситуаціях необхідно вираження почуттів, в інших - мудрі рішення.

Типологія особистості, розроблена К. Г. Юнгом, становить інтерес при проведенні професійного відбору громадян, що надходять на службу в органи внутрішніх справ. Завдяки виявленому типу особистості психолог може визначити ту спеціалізацію, в якій кандидат зможе досягти більш ефективних результатів діяльності. Людина з переважною екстравертної установкою зможе ефективніше виконувати оперативно-службові завдання, пов`язані з проведенням опитувань свідків, потерпілих і підозрюваних. Такий співробітник необхідний при терміновому виїзді на місце події і проведенні низки слідчих заходів. При здійсненні оперативного спостереження та проведенні огляду місця події співробітнику краще володіти інтровертній особливостями особистості. Така людина зможе відтворити більш повну картину при подальшій роботі з документацією.

Знання психологічної типології К. Г. Юнга допоможе при призначенні на посади кандидатів на службу в органи внутрішніх справ, що призведе до підвищення ефективності роботи як кожного співробітника, так і всієї системи правоохоронних органів в цілому.

Кутирёв М. А.