Розумний егоїзм: егоїстом бути не тільки можна, а й потрібно

Слово «егоїст» в нашому суспільстві вважається лайливим, адже ще з дитинства більшість батьків наставляє своїх чад, що не можна думати тільки про себе, а потрібно ділитися з іншими і поступатися. З віком установка, що егоїзм - це погано, все більше зміцнюється в свідомості дитини, адже і батьки, і вчителі розповідають йому про те, що добропорядні люди дбають про потреби і комфорт оточуючих і трудяться на благо суспільства, а не живуть своїми інтересами. Тому закономірно, що більшість дорослих чоловіків і жінок не хочуть в очах суспільства здатися егоїстами і часто на шкоду власним інтересам реалізують бажання оточуючих.

Альтруїстичне поводження, поступливість і жертвування власними інтересами на догоду потреб оточуючих заохочуються громадською думкою, тому багато пересічних громадян впевнені, що егоїзм - це риса характеру, яку потрібно викорінювати. А між тим, все більше психологів і психотерапевтів змінюють свою думку до егоїзму і стверджують, що бути егоїстом - абсолютно нормально для кожного психічно здорової людини. Знавці людських душ схиляються до думки, що люди не повинні пригнічувати в собі егоїстичні прагнення і не жертвувати власними потребами заради інших, але тим не менш, егоїзм повинен бути «розумним». Спробуємо розібратися, насправді егоїзм - це погано чи добре? І чим розумний егоїзм відрізняється від нерозумно?

Хто такі егоїсти?

Перш ніж розглядати питання, чи є егоїзм поганою чи хорошою рисою характеру, необхідно визначити, хто такі егоїсти. У словнику слово егоїзм трактується як риса характеру, що формує тип поведінки, при якому людина націлена на задоволення власних потреб і потреб і ставить свої інтереси вище інтересів інших. Тобто, егоїсти - це люди, які живуть, як хочуть, те й роблять, що хочуть, не враховуючи при цьому бажань оточуючих. Егоїзм в простолюдді часто плутають з егоцентризмом, проте насправді ці поняття не тотожні.

Егоцентризм - це тип мислення, характеризується нездатністю людини сприймати будь-яка думка, розходиться з його точкою зору. Виходячи з такого визначення, можна зробити висновок, що егоцентризм може бути притаманний егоїстові, але не завжди, адже багато людей, що ставлять свої інтереси вище потреб інших, все ж можуть прислухатися до оточуючих, сприймати їх аргументи, визнавати помилки і міняти свою точку зору.

повної протилежністю егоїзму є альтруїзм - готовність здійснювати безкорисливі вчинки на користь іншим людям, не враховуючи при цьому особисті інтереси і бажання. Альтруїзм і егоїзм є, на перший погляд, повними протилежностями, однак насправді обидві ці риси характеру в тій чи іншій мірі притаманні практично всім людям, так як в деяких ситуаціях навіть самі добрі і безкорисливі можуть вести себе егоїстично, а в деяких і егоїсти здатні на альтруїстичні вчинки.

Егоїзм - це погано чи добре?

Природою задумано так, що всі живі істоти в першу чергу керуються інстинктами, спрямованими на виживання і на збереження виду, і людина в цьому правилі не виняток. І тварини, і люди на інстинктивному рівні прагнуть до реалізації власних потреб і готові конкурувати з представниками свого та інших видів за право володіти ресурсами. Тому егоїзм є вродженою рисою характеру людини, так як саме він дозволяє реалізовувати потреби, пов`язані із забезпеченням життєдіяльності та встановленням власного статусу в суспільстві.

Однак люди є соціальним видом, і в ізоляції від соціуму розвиток особистості людини неможливо. Саме для того, щоб зробити комфортним проживання кожного індивідуума в суспільстві, і були сформовані так звані соціальні договори - неписані правила і норми, що регулюють взаємодію членів суспільства між собою. Альтруїзм, взаємодопомога, опіка та захист найслабших і рішення конфліктів за допомогою компромісу є важливими складовими соціального договору в людському суспільстві, так як вони забезпечують комфортну і безпечну життя кожного члена соціуму окремо.

Виходячи з вищесказаного, стає очевидним, що егоїстична поведінка - це норма для людини, проте кожен член суспільства повинен стримувати свої егоїстичні пориви, щоб ефективно взаємодіяти з соціумом. І найважливіше для кожної людини - вміти знаходити баланс між егоїзмом і альтруїзмом так, щоб мати можливість реалізовувати свої потреби і цілі і в той же час не обмежувати оточуючих.

Перекоси в поведінці як в сторону егоїзму, так і в бік альтруїзму завжди передбачають негативними наслідками для особистості. Людина, завжди дотримується егоїстичною лінії поведінки і ущемляє при цьому інтереси інших, рано чи пізно ризикує стати ізгоєм в суспільстві і розгубити всіх друзів і близьких, так як ніхто не стане довго терпіти поруч запеклого егоїста. А люди, які завжди готові відмовитися від власних інтересів на догоду оточуючим, дуже швидко можуть виявитися в позиції жертви, так як їх добротою почнуть користуватися, нічого не віддаючи натомість. Яскравим прикладом, до чого веде зайвий альтруїзм, є жінки, які перебувають у відносинах з тиранами, алкоголіками і наркоманами. Ці жінки витрачають свій час і життєві сили на те, щоб догодити партнеру і врятувати його, але в підсумку мають тільки покалічену психіку і підірване фізичне здоров`я.

Очевидно, що егоїзм є необхідною кожній людині рисою характеру, так як саме він дозволяє людям реалізовувати свої потреби, досягати своїх цілей і знаходити своє щастя. Але все ж кожна людина повинна вести себе так, щоб, задовольняючи свої бажання, не обмежувати інших членів суспільства. І саме таку лінію поведінки сучасні психологи називають розумним егоїзмом.

Що таке розумний егоїзм?

На думку психологів, розумний егоїзм - це така стратегія поведінки, при якій людина прикладає активних зусиль до саморозвитку і досягнення своїх цілей, не ущемляючи інтересів оточуючих і не вступаючи в конфлікт з соціумом. І основними відмінностями розумного егоїзму від надмірного є наступне:

1. Людина, якій притаманний розумний егоїзм, має міцні особистісні кордону і ніколи не порушує особистий простір оточуючих- він вміє говорити «ні» іншим і адекватно сприймає відмову в разі, якщо хтось не бажає виконати його прохання
2. розумний егоїзм не заважає людині прислухатися до справедливої критики і визнавати власні помилки
3. Людина, котра дотримується позиції розумного егоїзму, відноситься до людей з повагою і готовий надати необхідну допомогу оточуючим, так як розуміє, що добрі справи поліпшать його репутацію
4. розумний егоїст живе в гармонії з собою і з оточуючим світом, адже він знає, чого хоче і не відмовляється від своїх цілей на догоду іншим, але при цьому веде себе так, щоб не зіпсувати відносини зі значимими людьми
5. розумний егоїст розуміє необхідність саморозвитку, духовного зростання і самовдосконалення, і його цілі і бажання не обмежуються виключно задоволенням фізіологічних потреб і матеріальними благами
6. розумний егоїст вміє аналізувати кожну конкретну ситуацію і виробляти оптимальну лінію поведінки в будь-яких випадках, тому він завжди точно знає, коли потрібно відстоювати свою позицію до кінця, а коли можна і поступитися іншим
7. Розумний егоїст здатний на справжній альтруїзм, так як він робить безкорисливі добрі вчинки тільки тому, що вони дарують йому відчуття радості і щастя.

Розумний егоїзм є ідеальним балансом між вродженим егоїзмом і набутим в процесі соціалізації альтруїзмом. І все більше психологів рекомендують своїм клієнтам виробляти саме цю стратегію поведінки, а не заперечувати власний егоїзм. Як вважають фахівці, розумний егоїзм - це саме та форма мислення і поведінки, яка дозволяє людині жити в гармонії з собою і навколишнім світом, реалізувати свої цілі і знайти своє місце в соціумі.