Втеча в хвороби
Втеча в хвороби - це іпохондрія, опір, страх за себе, неприйняття і уникнення того, що є. Коли ми не можемо…
Життя без проблем
Звідки беруться всі проблеми?
У вас є проблеми? Серйозно!
Вам адже добре знайоме це відчуття - «У мене проблема!» Особливу збіг обставин, який ставить вас в незручне становище і вимагає прийняття нелегких рішень або виконання важкої роботи. Ви-то хотіли відпочити, добре провести час, а тут вам життя влаштовує черговий геморройhellip- або це ви самі наступили на чергові грабліhellip- або це начальник - козелhellip- або це інший водій вас підрізав і вам тепер будується зі страховою. А може у вас психологічна проблема? Ви самотні? Ви незадоволені собою? Ви боїтеся залишитися без їжі? Боїтеся не впоратися з життям?
У будь-якого нормального людини є ціла купа проблем. Якщо ця людина душевно слабкий, то він всьому світу повідомить про те, як важко йому живеться і як життя з ним несправедлива. І, звичайно ж, сам він буде повністю поглинений своєю драмою. Жалість до себе, апатія, вічна втома. Якщо людина сильна, ніхто сторонній, можливо, ніколи й не дізнається про якісь його проблеми. І сама ця людина буде ставитися до свого становища стоїчно - не скиглити, а міцно стиснувши зуби боротися за життя. Якщо ця людина ще й мудрий, то до всього іншого він, ймовірно, буде усвідомлювати, що всі проблеми наздогнали його справедливо і заслужено. Жаліти себе нічого - треба справлятися і все.
Ключовий момент тут в тому, що навіть при абсолютно нещадному до себе ставлення і навіть при розумінні того, що жодна проблема не трапляється просто так, у людини є саме це специфічне відчуття - «У мене проблема!» Один себе шкодує і скаржиться всьому світу на весь світ. Інший себе не шкодує і не скаржиться. Але обидва знаходяться в одному і тому ж дуже специфічному стані, яке необхідно, щоб міг виникнути «проблемний» погляд на життя.
Інший важливий момент, що дві різні людини, перебуваючи в одній і тій же ситуації і зіткнувшись з одними і тими ж обставинами, дадуть різну оцінку того, що відбувається. Один скаже «Це проблема!», Інший скаже - «Не бачу жодної проблеми!» І мова зараз не про те, що другий мудрий, як Будда, а тільки про те, що у нього інший життєвий контекст. Припустимо, у обох галасливі сусіди. Один не може виспатися по-нормальному, коли йому треба вставати рано вранці і до ночі працювати над авральних проектом. А інший, наприклад, тугий на вухо або сам шумить похлеще, або шум за стіною викликає у нього якісь теплі дитячі спогади і саме під них він солодко і щасливо засинає. Ситуація одна і та ж, але проблемою вона стає тільки при особливих особистих обставин і особливому особисте ставлення до подій.
Тобто, щонайменше, проблема - штука відносна, що виникає навпіл із зовнішніх умов і внутрішнього контексту людини. І переживання проблеми, проходження через неї теж може відрізнятися у різних людей. Один бачить проблему, вирішує її і робиться сильніше. Інший - бачить проблему, скаржиться і робиться слабкіше. Але не поспішайте робити висновок, що варіант «А» краще варіанту «Б». Давайте придивимося до проблеми «проблем» уважніше.
Візьмемо який-небудь простий випадок. Наприклад, вас затопили сусіди. Треба поспішати на роботу, а тут зі стелі ллється вода і заливає вашу дорогоцінну домашню бібліотеку / комп`ютерну техніку / м`які меблі. І майно рятувати треба, і на роботу треба, і накопичень зайвих немає. А сусід - п`яниця. Грошей на ремонт з нього не витрясешь і двері не відкриє - треба викликати аварійку і перекривати весь стояк. Загалом, проблема!
Якщо ви людина психологічно нестійкий, то в залежності від темпераменту, будете рвати і метати або тихо плакати в кутку від безсилля перед своєю тяжкою і несправедливою долею. Якщо життя вас до цього моменту трохи загартувала, то тихо чортихаючись крізь зуби ви прийміть необхідні рішення і вийдете з ситуації злим або засмученим, але не зацькованим і без істерики. Чим більше жалості до себе, тим інтенсивніше і довше страждання переживання.
Здавалося б, звідси випливає логічний висновок, що треба перемогти жалість до себе, стати сильніше, і тоді все буде чудово. І, взагалі-то це розумний висновок - чим більше людина міцний психологічно, тим простіше він сприймає і вирішує свої проблеми. І якщо написане нижче здасться незрозумілим або непереконливим, то варто зупинитися хоча б на цьому етапі - перестати себе жаліти. Одне це досягнення вже сильно полегшить існування в світі, орієнтованому на силу і екстраверсію.
Але. Як завжди, є одне велике Але. Людина слабка і людина стійкий сильно відрізняються в тому, як вони переносять свої проблеми, але при цьому вони анітрохи не відрізняються в тому, як вони ці проблеми створюють. З більш широкої точки зору, абсолютно не важливо, як людина реагує на проблему, тому що це всього лише боротьба з симптомами. А найгірше вже все рівне сталося - слабкий або стійкий, але вони обидва вже зробили головну помилку - створили «проблему». Обидва вони хворі однією хворобою і відрізняються лише в тому, наскільки ефективно борються з її наслідками.
Що відбувається в досліджуваній нами ситуації насправді? Стеля зіпсований, книги / техніка / меблі зіпсовані, на роботі довелося брати відгул, гроші відкладені на відпустку тепер підуть на ремонт. Ок. Проблема це чи ні? Давайте розберемося в поняттях. Тут ми маємо фактичні матеріальні втрати - з цим не посперечаєшся. Також тут присутні ті втрати, які в суді іменуються моральними - теж не будемо сперечатися. Але чи є сама по собі втрата «проблемою»? Для кого-то втрата ста рублів - це трагедія, для іншого - недорахуватися тисячі рублів звичайна справа. Ймовірно, справа не в самій фактичної втрати, а в тому, як її оцінює даний конкретна людина, виходячи зі свого особистого контексту. Тобто проблема створюється не самою ситуацією, а ставленням до неї. Так?
Проблема, отже, - явище відносне. Немає жодної ситуації, яку б усі сім мільярдів людей розцінили б, як проблему. Всі проблеми виникають тільки в очах і сприйнятті даного конкретного спостерігача. Виявися на його місці інша людина, проблема б не виникла. І навіть якщо б знайшлася така собі супер-проблема, з якою б погодилося все людство, то що станеться з цією проблемою, якщо все помруть? Чи залишиться ця проблема на Землі, якщо більше немає тих, хто її зовсім недавно бачив з усією очевидністю? Чи існувала взагалі якась проблема в реальності або вона була всього лише специфічної (і досить дивною!) Точкою зору на те, що відбувається? Кінець світу - це проблема? Для кого? В якому саме контексті припинення буття стає проблемою? Чи є кінець світу проблемою, якщо немає ніякого контексту?
Отже, будь-яка проблема суб`єктивна і відносна. Але щодо чого вона відносна? Тут у нас є три фактори.
По перше, загальна життєва ситуація. Один багатий, інший бідний. Один знімає квартиру і давно збирався з неї з`їжджати, інший тільки що її купив і відремонтував. Різні обставини припускають різні точки зору на нашу ситуацію. Це найочевидніший фактор і одночасно найменш доступний для нашого прямого впливу. Зрештою, всі ми перебуваємо в СВОЇЙ ситуації і вона у нас одна - така, яка є. А проблеми трапляються раптово, не чекаючи того, щоб ми змогли підлаштувати під них всю нашу життя.
По-друге, особиста система координат. Цей момент тонший, але теж досить простий. Один з трепетом ставиться до книг, інший вважає їх марною тратою паперу. Один вірить, що запланована поїздка у відпустку зробить його щасливим, інший вірить, що все, що відбулося - на краще. Один переконаний, що гроші - це щось дуже важливе, інший переконаний, що важливіше чеснота і смиренність. Залежно від звичної точки зору та особистих переконань, одна і та ж фактична ситуація виявляється найлютішим злом або вищим благом.
Проблема, отже, виникає тільки тоді, коли наявні у даної людини уявлення про життя диктують йому саме таку оцінку події. Гроші втрачати погано + вони втрачені = проблема. Поїхати у відпустку добре + немає грошей = проблема. Але вірно і зворотне. Якщо негативна оцінка ситуації відносна, то і позитивна її оцінка теж відносна. Що німцеві хорошоhellip- як то кажуть. І зло, і благо виникають з одного і того ж місця - з наявних особистих уявлень про життя. Зміни уявлення, і зло стане благом, а благо - злом. Але ні першого ні другого в житті немає - це лише відносні умовні і суб`єктивні точки зору на те, що відбувається. І на відміну від інших життєвих обставин, змінити свої уявлення не так вже й складно. У всякому разі, простіше, ніж з бідного стати багатим.
По-третє, особиста значущість, важливість себе-коханого. Це та дивна штука, яку ми вважаємо головним своїм коштовністю, і через яку, навіть розуміючи відносність своїх поглядів на життя, ми ні за що не готові від них відмовитися. В якомусь сенсі можна сказати, що це ситуація, в якій ми ототожнюємося зі своїми уявленнями про життя. Наші уявлення, наша життєва позиція, наші погляди, наші цінності - це і є те, що робить нас особливими - НАМИ! Відмовитися або змінити їх, значить, зрадити самих себе! І тут же відбувається ототожнення з іншими матеріальними і нематеріальними об`єктами, які мають якусь особливу особистої значимістю - майно, справедливість, чесність, віра в бога і всяке інше.
Це саме зчеплення себе зі своїми уявленнями і загальна фіксація на тому, щоб затвердити свою значущість (ніж я значніше - тим жвавіше!), Призводить до того, що кожна фактична ситуація розглядається перш за все через призму власної значущості. Затопили квартиру? Як це відбивається на МЕНІ? Це мене ображає! Або, навпаки, це дає мені можливість проявити своє смирення і благородство, ура! Зіпсували МОЇ улюблені книги? Це трагедія! Позбавили МЕНЕ відпустки? Кошмар!
Кожна ситуація дає або новий привід для гордості, або б`є по самооцінці. І чим сильніше зачіпає моє Его, тим важливішою і значною здається ситуація. Якщо ситуація зміцнює мої особистісні позиції, це благо, це добро. Якщо ситуація ставить під сумнів мою значущість, це зло, це проблема! І начебто можна було б змінити свій погляд на ситуацію і переглянути свої звичні уявлення заради того, щоб розвіяти свою ілюзію виниклої проблеми, але тоді розвіється і ілюзія того, що до сих пір підтримувало самооцінку (воно ж засновано на тих же уявленнях!), і до того ж відмова від своїх уявлень - це особисте політичне і соціальне самогубство. Два проти одного. Висновок очевидний - вже нехай я краще отримаю одну проблему, ніж два удари по самооцінці.
Таким чином спотворений відносний погляд на реальність набуває твердість і переконливість. Відносне перестає сприйматися таким і перетворюється в особистий абсолют, за який, якщо ставки підскочать, можна і померти. За Честь, за Правду, за Батьківщину, за все те, що робить мене мною в моїх власних очах. Виживання уявлень про себе виявляється понад виживання фізичного.
А якщо тепер відволіктися від усього відносного, то що залишається в сухому залишку? Чи є проблемою залита п`янюгою-сусідом квартира?
Нам всім легко побачити цю ситуацію, як проблему. Цій точці зору на життя навчають нас усіх. Але спробуйте все-таки відволіктися від звичних поглядів і хоча б допустити можливість такої точки зору на цю ситуацію, з якої ніяка проблема тут не виникне. Відпочиньте зараз від усього. Це не ваша квартира, не ваші гроші, не ваш відпустку. Вас особисто цей потоп ніяк не стосується і не зачіпає. Є тоді тут якась проблема? Ймовірно, немає. А тепер знову поверніть в рівняння себе - ваша квартира, ваші гроші, ваш відпустку, ваш час, ваші погляди - але просто не чіпляйтеся за це. Можете ви на свою особисту ситуацію поглянути знеособлено? Все ваше, але вас особисто не стосується. Спробуйте. Постарайтеся!
Ви просто втратили гроші. Ви просто не поїдете у відпустку. Вам просто потрібно заново зробити ремонт. Відступитеся хоча б в порядку експерименту від своєї гордості, і ви виявите, що в затопленій квартирі немає ніякої проблеми. Є нова життєва ситуація, з якої вам доведеться мати справу. Якісь ваші плани доведеться змінити. Якісь бажання не здійсняться. Та все так. Але проблеми в цьому ніякої нетhellip- поки ви не починаєте боротися за правду, вселенську справедливість і особисту гордість - МОЯ квартира, МЕНЕ затопили, МОЇ гроші, МІЙ відпустку.
В реальності ніяких проблем немає. І це не якесь особливе містичне одкровення - це банальна з банальностей, очевидна при навіть самому поверхневому розгляді реальної ситуації. Проблема виникає з обмеженої і фіксованого на власну значимість погляду на життя.
Уявіть і вдумайтеся в це по-доброму! У вашому житті ніколи не було жодної проблеми, жодного реального приводу для страждання і відчування себе нещасним! Всі свої проблеми, нещастя і страждання ви створили самі з нічого - зі своїх поглядів, з якими вам шкода розлучатися, зі своєї гордості, яка вам важливіше життя, і врешті-решт зі свого впертості і бажання прогнути весь світ під свої уявлення. У будь-який момент можна було відступити, зробити крок назад і виявити відсутність проблеми, але із завзятістю і старанням дятла ви щоразу вибирали і вибираєте довбати гранітний моноліт буття.
Коштувало воно того? Згадайте все ті проблеми, через які ви ридали і занурювалися в депресію. Згадайте проблеми, через які ви наламали купу дров і потім шкодували про це. Коштувало воно того? Напевно, на той момент варто, інакше, вчинили б інакше. Але чи варто продовжувати в тому ж дусі? Коштує ця особиста гордість того, щоб і весь залишок життя прожити від проблеми до проблеми? Все життя - війна, так? Чи ні?
Головна причина нерозв`язності проблем - небажання визнати суб`єктивність і відносність свого погляду на реальність. Священна віра в свою правоту і об`єктивність - «Якщо Я бачу проблему, значить, вона є!» Але це тільки особистий міраж - ніякої проблеми немає! А як не хочеться відмовлятися від свого права на об`єктивну проблему, да? Наскільки все ускладниться, якщо нікого стане звинувачувати в своєму нещасті! З миром все в порядку, з усім і з усіма все в порядку, але якщо у вашому житті повно проблем, значить, щось дуже не в порядку особисто з вами - ви живете в вигаданому світі і не усвідомлюєте цього.
Продовження - по запросуhellip-
