Яка може бути реакція дитини на тілесне покарання?

Чи доцільно виховувати дитину за допомогою фізичного покарання? Відповідь на це питання досі хвилює суспільство. Щоб відповісти на нього, треба розглянути можливі реакції дитини на подібний метод виховання.

Сьогодні психологи переконані, що варто вважати помилкою існуючу в народі думка, що неправильна поведінка має супроводжуватися неприємними відчуттями лише тому, що позитивні сенсорні відчуття приємні. Насправді негатив в сенсориці - це не присутність неприємного, а відсутність приємного. Класичний приклад - мати не обіймає проштрафився дитини. Для всіх вікових категорій відсутність ласки вже є покаранням.

А ось фізичне покарання, навіть якщо це безневинний ляпас, сприймається дитиною на інстинктивному рівні як агресія з боку дорослого, а не як покарання. І пояснення причин покарання не допоможуть. Інстинкт спрацює раніше, ніж дає про себе розумова діяльність.

Яка буде реакція дитини на подібну агресію?

Залежно від індивідуальних особливостей діти по-різному реагують на агресивну поведінку дорослих. Дехто після такого виховання навіть потрібна консультація дитячого психолога. Взагалі можна виділити три основні моделі поведінки дитини після прочуханки.

1. Захист будь-яким способом: піти в себе або більше не робити те, за що був покараний.

2. Інстинктивна напад.

3. І лише одиниці можуть об`єктивно проаналізувати ситуацію і зробити правильні висновки.
Варіант, де дитина більше не вчиняє дії, за які його покарали, помилково вважається позитивним результатом фізичного покарання. Але цей результат неповноцінний. Він заснований на інстинктивної реакції, засвоєний, але не є усвідомленим, що не проаналізовано. У пам`яті дитини відклалася міцний зв`язок «вчинок - біль». Якщо прибрати покарання - вчинок для дитини стане можливим. Прикладом тому є дитбудинку діти. Потрапивши з суворої дисциплінарної системи в нормальну сім`ю, вони починають здійснювати неприпустимі вчинки, так як тут немає настільки суттєвої загрози покарання, як в дитячому будинку.

В іншому випадку, коли діти інстинктивно нападають, вид реакції на покарання може призвести до дуже серйозних проблем. Інстинктивне напад більш рідко, ніж захист, але все ж зустрічається. Якщо дорослий виявляється фізично і морально сильніше, не поступається, то дитяче «напад» ні до чого не призводить, а в свідомості дитини закріплюється тільки фізичний дискомфорт, пов`язаний з конкретним вчинком. А так же може виникнути відчуття безпорадності перед більш сильним дорослим, що часто призводить до розвитку так званих дитячих комплексів, активно виявляються в дорослому житті. Тут уже може допомогти тільки центр психологічної допомоги.

Іноді у відповідь дитяча агресія, на думку дитини, може привести до позитивного результату. Це відбувається, якщо дорослі йдуть на поступки або чимось проявляють свою слабкість. Тут формується і закріплюється в свідомості дитини модель поведінки «удар у відповідь». У подальшому житті дитина використовує цю стратегію при вирішенні будь-якого питання, навіть якщо не зустрічає зовнішньої агресії, так як в підсвідомості це закріпилося, як «оптимальне рішення складного питання». Результати такої поведінки уявити не важко.

Так само існує дуже невелика кількість дітей (це діти з прискореним розумовим розвитком), які можуть об`єктивно проаналізувати причини покарання. Важко уявити дитину, яка в несвідомому віці здатний до повноцінного аналітичного мислення. І тільки цей випадок є позитивним результатом фізичного покарання. Але і тут можуть бути свої нюанси. Навіть вундеркінд не завжди вірно може оцінити ситуацію за недостатністю інформації, в результаті висновки такого дитячого аналізу непередбачувані.

Висновок напрошується сам, фізичне покарання - це «швидкодіючої лікарський препарат», який має свої побічні дії і серйозні наслідки. Вдаючись до фізичної агресії, необхідно все ретельно обміркувати, не хапатися за ремінь, і не гарячкувати. Адже і у батьків є ймовірність покарати дитину ні за що.