Перехідний вік. Допомога психолога.

Про цей період вже було написано і сказано дуже багато. Звичайно, психологи рекомендують не доводити спілкування з дитиною до відкритих конфліктів, намагатися зрозуміти його і вислухати. Але як втілити ці поради в життя, якщо підліток при перших же спробах заговорити грюкає дверима і тікає?

Насправді, якими б термінами не називали цей процес професіонали, суть його полягає в тому, що дитина починає дорослішати, поступово виходячи з дитячого віку і занурюючись в світ дорослих. У цей період головне для дорослого - постаратися тимчасово абстрагуватися від ситуації, спробувати подивитися з боку. І тоді є велика частка ймовірності, що батьки зможуть навчитися розуміти своїх дітей.

Так, якщо дівчинка починає робити собі страхітливий (з маминої точки зору) макіяж, вона всього лише хоче привернути до себе увагу. А якщо син несподівано прийшов додому не до вечері, як обіцяв, а до сніданку, кричати і скандалити тут абсолютно марно - адже він «вже дорослий».

Дуже часто з перехідним віком пов`язують такі симптоми, як хамство і грубість. Як правило, це стає основною причиною конфліктів між дітьми і батьками. Заклики до почуття обов`язку і відповідальності ще більше посилюють конфлікт, і підліток стає повністю некерованим. Результат цього - постійні скандали, пошарпані нерви у батьків і образа на весь світ у дитини.

Для вирішення цих конфліктів без жертв батькам, перш за все, потрібно подумати про те, чи достатньо волі отримує їх дитина? Чи не присутній надмірна опіка? Чи сприймають вони його як самодостатню особистість? Чи можу я зрозуміти і прийняти те, що погляди моєї дитини на життя дитини кардинально відрізняються від моїх? Лише відповівши на ці питання, можна хоч трохи наблизитися до усвідомлення проблеми. А, як відомо, усвідомлення проблеми - це перший крок до її вирішення.