Вчитися прощати образи. Поради психолога

Є речі в житті, які, здавалося б, неможливо забути. Є люди в житті, яких, здавалося б, неможливо пробачити. І ось ми живемо з вантажем відповідальності, тяжкості, болю, який не дає нам рухатися далі, який заважає нам розвиватися, який, як кайдани, прив`язаний до наших ніг і тягне нас назад. З вантажем, який породжує в нашому серці злобу і ненависть, лють і гнів. Який змушує нас обговорювати і засуджувати, згадувати, прокручувати і знову робити собі боляче. Це саме марне почуття - образа. Ось є ряд непотрібних почуттів, абсолютно непотрібних, абсолютно непродуктивних. Вони тільки забирають твій час і сили, твою увагу і енергію, твої позитивні емоції вони просто руйнують. Та й є вираз хороше - на скривджених воду возять.

Ми всі живемо один раз. І ми живемо в суспільстві. Людина не може жити один - така його природа, з цим нічого не поробиш. Йому потрібні люди навколо, потрібні взаємини, потрібно спілкування. І ось ці самі люди, що оточують нас, - це і є найцінніше в житті.

Ми не маємо права розкидатися ними, ми не маємо права ображати їх, засуджувати їх, зраджувати їх, продавати їх. Вибудовувати взаємини - це дуже складна робота, яка вимагає щоденних зусиль, щоденних вкладень, витрат часу, духовних, емоційних, іноді матеріальних. Людина - цілий всесвіт. І пізнавати його можна все життя, так до кінця і не дізнавшись. І якщо людина скоїла той чи інший проступок, не варто рубати з плеча, не варто зопалу кидати образливі фрази, не варто рвати з ним будь-які зв`язки і припиняти відносини.

Нам потрібно вчитися бути вище цього. Нам потрібно вчитися прощати. Прощати, слухати, чути і розуміти. Адже люди, роблячи ті чи інші вчинки, керуються певними думками і діють в силу певних обставин. Адже ми, часом не розібравшись в ситуації, звинувачуємо їх, кидаємо, не замислюючись про те, що ситуація у них набагато може бути важче, ніж у нас.

Замість того, щоб спробувати розібратися, розглянути, проаналізувати чому людина вчинила так, ми його кидаємо. Та ще й накопичуємо в собі довгими роками образу, і вирішуємо для себе, що людину ми пробачити не можемо? А чому не можемо? Чому?

Тому що ми самі собі це придумали. Ми придумали цю думку і тримаємо її у себе в головах і з кожним днем ще й зміцнюємо. Треба бути світліше, треба бути добрішими, не треба боятися відкриватися цього світу, не треба боятися, що тебе хтось засудить, треба просто намагатися жити в гармонії з собою, бути чесним, перш за все, перед собою, не обманювати себе і не зраджувати себе. Треба вчитися відкриватися людям і відкривати людей для себе!

Увага, тільки СЬОГОДНІ!