Як стати щасливою людиною?
Існує безліч відповідей на питання, що ж таке щастя. При цьому жодним з них не буде абсолютно правильним і вичерпним.…
# 9 Всесвіт нас любить?
Питання та відповіді
питання: Олег, у мене філософське питання. Кожного індивіда по життю веде його власна несвідома сила, яка бажає людині тільки щастя. Чому ж тоді в світі так багато нещасних і страждаючих людей? Від чого залежить міра усвідомленості кожної людини: від його особистих зусиль в цьому напрямку, від долі, від карми або ще чого? Чому одні люди стають просвітленими, а інші кінчають своє життя в психлікарні? Складається враження, ніби-то одним пощастило більше, ніж іншим. Але хіба це так?
відповідь: По-моєму, це питання не філософський, а дуже навіть особистий. Звучить в ньому якась образа на життя.
По порядку. Що це за дитяча фантазія така про силу, яка бажає людині тільки щастя? Хто сказав, що це так? Чому не навпаки? Чому не сказати, що всесвіту просто плювати?
І навіть якщо зачепитися за релігійну догму, що Бог любить людей, і бажає щастя кожній живій істоті на Землі, то залишається питання, яке саме щастя мається на увазі. Чи то це щастя, яке людина оцінює суб`єктивно, називаючи себе щасливим або нещасним, в залежності від обставин, що склалися або рівня внутрішнього роздраю, або мова про щастя стикатися в житті саме з тими труднощами і випробуваннями, які найкоротші шляхом ведуть людину до спасіння душі?
Кому Бог бажає щастя - особистості з її дитячими капризами або якогось глибшого «Я», яке має вилупитися з шкаралупи цієї самої особистості?
Найбільш розчаровані в житті люди - це як раз ті, хто чекає від Бога задоволення своїх особистісних інтересів. А найбільш щасливі ті, хто бачить у всіх випробуваннях можливість вирватися з пут несвідомої інфантильності. Особистісна примхливість неминуче веде до нещасних, смиренність і самозречення ведуть на щастя і спокою.
Ті, хто пережив просвітлення, в один голос говорять, що Бог дійсно нас любить. Але під цим не мається на увазі, що він любить саме просвітлене людини, він любив його і до того - кожну мить життя, навіть коли на особистісному рівні людині щиро здавалося, що Бог його ненавидить. Кожна труднощі, кожне розчарування - це і є прояв божественної любові і турботи.
А далі все залежить від окремої людини - наскільки він дозрів, щоб від примх перейти до смирення. І ось це чомусь дано не кожному. Деякі люди немов ще не награлися «в особистість» - їм поки ще дуже цікаво побудувати свій піщаний замок і перемогти на загальному пляжному конкурсі. І тоді в кожній хвилі, що б`є по березі, і в кожному пориві вітру, він бачить злісну силу всесвіту, що заважає йому досягти заповітної мети.
А є інші, хто в піщані пасочки вже награвся, і тепер в штормах і ураганах бачить велич всесвіту і більше вже не пручається їм, а з задоволенням, полегшенням і благоговінням віддає себе на волю божу.
Чи це не найбільше везіння, що всесвіт кожному дозволяє грати саме в ту гру, яку хочеться: одному піщані замки, іншому - просвітлення. Де тут несправедливість?
А якщо чекати, що Бог сам прийде за тобою, щоб за ручку відвести на щастя і просвітління, то так і залишишся нещасним розчарованим дитиною, якій здається, що його в цьому житті ніколи не любили і що життя було до нього несправедлива.
Інші питання та відповіді: МозгоFAQ.
