Гавришева наталья николаевна

психолог-педагог
вчитель іноземної мови
керівник ГМО психологів р П`ятигорська
робота з дітьми та підлітками

задати питання
записатися на прийом

вища освіта:

П`ятигорський державний лінгвістичний університет. Факультет англійської мови і психології - 2002 р
спеціалізація - "практичний психолог".

додаткова освіта:

курси підвищення кваліфікації при Ставрапольском крайовому інституті підвищення кваліфікації працівників освіти темі - 2006 р
Інститут Додаткових Освітніх Програм (ІДОП) ПГЛУ. Спеціальність - логопед 1999-2001 рр. (червоний диплом).

досвід практичної роботи:

педагогічна діяльність
психодіагностика
психологічні тренінги
індивідуальне консультування

сфера професійних інтересів:

педагогічна психологія
екзистенційна психологія
діагностика порушень

використовувані підходи і техніки:

арт-терапія
казкотерапія
методи позитивної психотерапії

Давним-давно в крихітному селищі, що розташувався між двох пагорбів жили мама і тато. І було у них троє дітей. Першою у них народилася Вчителька англійської мови. Мама так раділа, так раділа, що ні в казці сказати, ні пером описати. А тато так радів, що ледве на сьоме небо не полетів. Спасибі, бабуся за ноги втримала.
Другим у них народився Агроном. Всі тоді теж дуже раділи. Мама з татом навіть пішли по полях погуляти, щоб в своє щастя повірити. Папа все вигукував: «Не може бути, не може бути!». Бабуся навіть обурилася, що ж це він невіруючий якийсь. Ось і сорочечка на дитинчаті зелененька, як поля по весні. Що тут сумніватися.
Третьою народилася Психолог. Так і було у неї на лобі написано: «Психолог». Папа теж тоді вигукував: «Не може бути, не може бути!», Але вже зовсім з іншою інтонацією. І бабуся йому не перечила. А мама тихенько новеньку по голівці гладила, гірко так зітхала, але не плакала. Сльозами горю не допоможеш. У сім`ї не без Психолога. Але ось підросла наша Психолог і прийшла їй пора в великий світ йти. І пішла наша Психолог папірець отримувати, що вона дійсно Психолог, а не бухгалтер і не програміст. Їй і так би все повірили, на лобі написано. Але за напис таку ніхто не став би видавати їй зарплату. Для цього папірець потрібна з печаткою. А Психологу дуже хотілося, щоб у неї зарплата була. Адже з зарплатою можна і в магазин піти, поїсти чогось купити. А Психолог, вона хоч і не бухгалтер, і не програміст, а все одно іноді візьме, та й зголодніє. Тому стала наша Психолог в спеціальний педагогічний університет ходити. Адже не простий вона була Психолог, а шкільний. Навчалася шипіти страшним пошепки, кричати як на пожежу, з-під землі крейда діставати, сидіти як на голках і ритмічну гімнастику робити. Це спеціальне вправу таке. На уроках сидиш, а в цей час начальство заходить, а ти, не злазити з кнопок, посміхатися повинен. Дуже важко це Психологу давалося. Але вона старанна була, тому у неї все вийшло. Але важче, ніж крейда добувати, важче, ніж посміхатися, сидячи на кнопках, найважче Психологу виходило в собі спеціальне Психологічне відчуття розвинути. Любов до дітей називається. Це почуття, воно таке - трохи хто викрикне на уроці або папірців в класі понабросает - і немає почуття. Тому щоб почуття своє загартувати, зробити його сильним як Шварценеггер і боєздатним як Джекі Чан, вирішила Психолог тренуватися - їжачків гладити. Погладить Психолог їжачків, погладить, дивись у неї почуття і наростає. Ось коли виросло воно до неймовірних розмірів, тоді і дали нашому Психологу папірець. Зраділа вона дуже і відправилася прямо в школу працювати.
Так і пішла Психолог по життєвому шляху. Йшла, йшла вона зі своїми учнями, та не помітила, як опинилася на вершині гори. Дуже їм там сподобалося і хотіли було вони там на все життя залишитися, та побачили, що навколо ще темряви гір нескорених. І тоді підстрибнули вони високо-високо. І злетіли. І полетіли в прекрасну країну під назвою Психологія.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Різне