Фригідність

фригідність
Фригідність - відсутність статевого потягу і специфічного хтивого почуття.
Фригідність здавна розглядалася психіатрами як явище дуже поширене, але погано вивчене іігноровані лікарями. Приблизно 20% жінок можна вважати фригідних або малотемпераментнимі (А.М. Свядощ 1982).
Розвиток фригідності обумовлює частіше за все не соматичне порушення (цукровий діабет або гіпотеріоз і ін. Важкі гормональні розлади) або психосексуальний інфантилізм, не зловживання алкоголем і злісне куріння, не якісь «механічні» чинники, пов`язані з чоловіком, або відсутність у нього належної сексуальної культури, а певний афективний стан жінки, домінуючий тон настрою, виключає необхідну істинної статевої близькості емоційну готовність. Тривала сексуальна незадоволеність зовсім необов`язково спричиняє почуття приреченості і туги. Любляча і улюблена чоловіком жінка навіть за відсутності у неї оргазму «нещасної в шлюбі» себе не вважає і почуття приреченості і заздрощів до інших, частіше за все, не відчуває. Нещасної її роблять зазвичай конфліктні ситуації, породжені відсутністю уподобання та відповідальності у чоловіка, неподібність потреб, бажань, культурного рівня і громадських функцій у партнерів.
Особливе значення у формуванні статевої холодності отримує між тим астенія будь-якого походження. Відчуття нездоланної втоми, патогномичное для невротичних станів з афективними порушеннями, «жене з її голови всяку думку про любовні задоволеннях і часом вселяє їй глибоке, непереможне відразу сильній статі» (Н.В. Салтів 1929). Найбільш частою причиною фригідності не випадково стає «депресивний синдром домашньої господині», провідною страху нудну життя і нічого вже не чекає від майбутнього (її ігнорують весь вечір, а вночі пред`являють до неї сексуальні вимоги).