Психофізіологічні закономірності відчуттів

Характеристика відчуттів не вичерпується психофізичними закономірностями. Для чутливості органу має значення і фізіологічне його

стан (або відбуваються в ньому фізіологічні процеси). Значення фізіологічних моментів позначається насамперед у явищах адаптації, в

пристосуванні органу до довго воздействующему раздражітелю- пристосування це виражається в зміні чутливості - зниженні або

підвищенні її. Прикладом може служити факт швидкої адаптації до одного якого-небудь тривалий час з чинним запаху, в той час як інші запахи

продовжують відчуватися так само гостро, як і раніше.

З адаптацією тісно пов`язане і явище контрасту, яке позначається в зміні чутливості під впливом попереднього (або супутнього)

роздратування. Так, в силу контрасту загострюється відчуття кислого після відчуття солодкого, відчуття холодного після гарячого і т. Д. Слід зазначити

також властивість рецепторів затримувати відчуття, що виражається в більш-менш тривалому послідуючі подразнень. Так само як відчуття не

відразу досягає свого остаточного значення, воно не відразу зникає після припинення подразнення, а тримається деякий час і лише потім

поступово зникає. Завдяки затримці при швидкому проходженні подразненні одного за іншим відбувається злиття окремих відчуттів в єдине ціле,

як, наприклад, при сприйнятті мелодій, кінокартини тощо.

Диференціація і спеціалізація рецепторів не виключає їх взаємодії. Ця взаємодія рецепторів виражається, по-перше, у впливі, яке

роздратування одного рецептора надає на пороги іншого. Так, зорові роздратування впливають на пороги слухових, а слухові подразнення - на пороги

зорових, точно так же на пороги зорових відчуттів впливають і нюхові відчуття.

На взаємодії рецепторів заснований метод сенсибілізації одних органів почуттів, і в першу чергу очі і вуха, шляхом дії на інші органи чуття

слабкими або короткочасними, адекватними для них, подразненнями.

Взаємозв`язок відчуттів проявляється, по-друге, в так званій синестезії. Під синестезією розуміють таке злиття якостей різних сфер

чутливості, при якому якості однієї модальності переносяться на іншу, різнорідну, - наприклад, при кольоровому слуху якості зорової сфери

- на слухову. Формою синестезії, щодо часто спостерігається, є так званий кольоровий слух (audition coloree). У деяких людей

(Наприклад, у А.Н. Скрябіна- в ряді випадків, які спостерігав А. Біне- у хлопчика, якого досліджував А.Ф Лазурскій- у дуже музичного підлітка,

якого має можливість спостерігати автор) явище кольорового слуху виражено дуже яскраво. Окремі вирази, що відображають синестезії різних

видів відчуттів, отримали права громадянства в літературному мові-так, наприклад, говорять про кричущому кольорі, а також про теплому або холодному колориті і про

теплом звуці (тембр голосу), про бархатистою голосі.

Теоретично природа цього явища не цілком з`ясована. Інші автори схильні пояснювати його спільністю афективних моментів, які надають відчуттям

різних видів один і той же емоційно-виразний характер.

Взаємодія рецепторів виражається, нарешті, в тій взаємозв`язку відчуттів, яка постійно відбувається в кожному процесі сприйняття будь-якого

предмета або явища. Така взаємодія здійснюється в спільну участь різних відчуттів, наприклад зорових і відчутних, в пізнанні

якогось предмета або його властивості, як-то - форма, фактура і т. п. (Навіть тоді, коли безпосередньо в сприйнятті бере участь лише один рецептор,

відчуття, які він нам приносить, бувають опосередковані даними іншого.

Так, при дотикальному розпізнаванні форми предмета, коли зір чомусь вимкнено, дотикові відчуття опосредуются зоровими

уявленнями.) У самому осязании має місце взаємодія власне шкірних відчуттів дотику з м`язовими, кинестетическими

відчуттями, до яких при відчутті поверхні предмета домішуються ще й температурні відчуття. При відчутті терпкого, їдкого і т.п. смаку

до якої поживи до власне смакових відчуттів приєднуються, взаємодіючи з ними, відчуття відчутні і легкі больові. це

взаємодія здійснюється і в межах одного виду відчуттів. В області зору, наприклад, відстань впливає на колір, відчуття глибини - на форму

і т.д. З усіх форм взаємодії ця остання, звичайно, найважливіша, тому що без неї взагалі не існує сприйняття дійсності.