Індустрія моди: психологічний аналіз діяльності фахівця

Сьогодні в індустрії моди зайняті представники найрізноманітніших професій. Але головна роль, як і раніше належить авторам моделей одягу. Серед них прийнято розрізняти дизайнерів, кутюр`є і стилістів. Така відмінність засноване перш за все на специфічності цілей діяльності кожного з них. Діяльність дизайнера є по суті ремеслом, яке націлене на створення функціональних моделей при відповідність виробу естетичним вимогам споживача. Кутюр`є часто називають творцями, так як мета їх роботи пошук нових ідей, рішення художніх аспектів костюма, створення високоестетичних, але свідомо не функціональних моделей. Їх діяльність асоціюється з ручною роботою, вишуканою розкішшю, обмеженим числом клієнтів і одягом, зшите за міркою, а не за базовим лекалом.

Впродовж останнього десятиріччя ХХ століття ознаменовано появою ще однієї професії в світі моделювання одягу стиліст, що стає найбільш затребуваною. Мета стиліста полягає у визначенні власної лінії моделювання одягу на основі ретельного аналізу і синтезу наявних модних напрямів.

Не дивлячись на відмінності в цілях і результатах, діяльність і дизайнера, і кутюр`є, і стиліста носить творчий характер. Але якщо в роботі дизайнера або стиліста для вирішення поставленого завдання допустимо використання відомих схем і алгоритмів, то для кутюр`є розроблені раніше способи часто виявляються неспроможними.

Створення промислових колекцій моделей одягу підпорядковане ряду жорстких вимог: економічність, технологічність, уніфікація деталей, технологічна і конструктивна однорідність, трудомісткість. Передбачені прийоми досягнення різноманітність моделей. І створюється враження, що вже все придумано, неможливо привнести щось нове. Тривалість розробки модних напрямів обмежується і сезонністю моди. З цього приводу Ів Сен-Лоран з сумом зауважив: "Я хочу робити колекцію, коли приходить натхнення, коли є така можливість, але сезонність обмежує мене".

Численні матеріали про життя і творчість відомих кутюр`є (мемуари, автобіографії, біографічні романи, інтерв`ю, публіцистичні замітки) дозволяють припустити про моду як деякої ніші, укритті для людей з неординарними здібностями, властивостями і навіть долею.

Преса охрестила кутюр`є "божевільними моди", так як багато хто з них "беруть потенційного покупця не тільки тим, що вони вершать в рамках спеціальності, але і власної екстравагантністю і скандальним способом життя" ( "АіФ", 1998). Діор, Сен-Лоран, Готьє, Дольче і Габбана, кравець королеви Великобританії Х.Еймс далеко не єдині в світі моди представники сексуальних меншин. Гомосексуалісти роблять моду для жінок. Ще один парадокс, дослідження якого, безсумнівно, збагатить уявлення не тільки про моду, а й про людей, нею займаються. Ймовірно, відсутність сильного еротичного потягу до жінки дозволяє творцеві сконцентрувати увагу на її зовнішніх і внутрішніх властивостях, створити цілісний неповторний образ. Таке абстрактне бачення жінки, вільне від численних табу, створює умови для експериментування з жіночим тілом, оголюючи його або одягаючи в вишукане вбрання.

В індустрії моди працює чимало справжніх професіоналів. Вони стали такими завдяки індивідуальній системі навичок, методів, прийомів і способів моделювання одягу. Вивчення особливостей формування індивідуального стилю діяльності творця модного одягу як основи неповторності і затребуваності результатів його творчої роботи в модному бізнесі - ще один перспективний напрям психологічних досліджень.

Кілошенко М.І.