Підготовлено проект концепції державної політики щодо зниження алкоголізму в росії.

Геннадій Онищенко, головний державний санітарний лікар Російської Федерації, академік РАМН.

В рамках недавно відбувся Російського Народного Собору засідала Рада із захисту від алкогольної загрози. Йшлося про те, що зниження масштабів алкоголізму - одна з умов формування здорового способу життя.

Гас, бензин, одеколон ...

Проблема пияцтва, здавна злободенна для Росії, до початку нинішнього століття придбала драматичний для суспільства і держави характер. Рівень споживання алкоголю, захворюваність на алкоголізм, алкогольні психози, травматизм, смертність і злочинність на грунті споживання спиртного, алкоголізація підлітків, представниць слабкої статі, згубний вплив на сім`ю все тільки в найвищому ступені.

Почалося це не вчора: у алкоголізму в Росії глибокі коріння, безліч протиалкогольних кампаній. Остання масштабна, розпочата в 1985 році, багатьом пам`ятається. Тоді вирішили не тільки обмежити доступність алкогольних напоїв, посилити і розширити форми переслідування споживачів спиртного, але і різко знизити виробництво зілля. Число магазинів скоротилося в 4,7 рази, а в деяких особливо завзятих регіонах-в 30-40 разів. Виробництво горілки за два роки знизилася в 2,4 рази. Виробництво плодово-ягідних вин зовсім заборонили. Третю частину виноградників вирубали. Результат? Легальний продаж алкогольних напоїв в 1985-1986 роках скоротилася в 2,7 рази. І ... почалося бурхливе зростання нелегального самогоноваріння, почалося масове вживання алкогольних сурогатів. У хід пішли парфумерні, побутові та технічні рідини, що містять спирт. Тільки в 1987 році населення СРСР випило майже 1 мільярд флаконів парфумерних виробів і близько 900 тисяч літрів склоочисних рідин. По суті, це була невдала спроба примусового протверезіння народу.

Провали всіх антиалкогольних кампаній породило крен до лібералізації ставлення керівництва країни до алкоголю. В1992 році була скасована державна алкогольна монополія. Правда, через рік вона була відновлена, але в ліцензійному варіанті. У першій половині 90-х держава майже повністю усунулася від контролю за виробництвом та обігом алкоголю. Алкогольну сферу захлиснули нерегульовані ринкові відносини. Це супроводжувалося падінням обсягів вітчизняного виробництва алкогольних напоїв, масштабним імпортом дешевого неякісного алкоголю, морем фальсифікованих винно-горілчаних виробів і так далі. А пити стали в рази більше, збільшилася - і теж в рази - кількість алкогольних отруєнь, психозів, смертей. І все це на тлі катастрофічного падіння алкогольних доходів держави.

Росія: безпробудно п`ють 3 мільйони

Друга половина 90-х пройшла в спробах держави повернути втрачений контроль, упорядкувати алкогольний ринок, стимулювати вітчизняного виробника, знищити нелегальний оборот зілля, який, за деякими оцінками, досягав 60 відсотків, наповнити казну за рахунок алкогольних доходів. Треба визнати: різних серйозних прорахунків було б куди менше, якби дії держави в сфері алкогольної політики витікали з добре продуманої концепції, в якій враховувалися б інтереси не тільки бюджету, але і споживачів алкоголю, і всього суспільства.

Останні роки характеризуються стабільно високим рівнем алкоголізму. Споживання врахованого алкоголю на душу населення зросло з 5,38 літра в 1990 році до 10,1 літра в 2007-му. А експерти вважають, що реальне споживання на душу населення становить майже 18 літрів. У структурі продажу 80 відсотків припадає на пиво, 13 відсотків - на горілку і лікеро-горілчані вироби, 6 відсотків - на вино, 1 відсоток - на коньяк. Аналіз наркологічної ситуації показує: зростання споживання пива і слабоалкогольних напоїв відбувається за рахунок підлітків і жінок дітородного віку. Це в чималому ступені сприяє зниженню середньої тривалості життя, зростання показників передчасної смертності. За даними медичної статистики, майже три мільйони росіян залучено в важке, хворобливе пияцтво. У 2007 році від причин, пов`язаних з вживанням алкоголю, передчасно пішли з життя 75 200 росіян.

Масове поширення пияцтва та алкоголізму серйозно обмежує можливості суспільства забезпечувати реалізацію прав громадян на життя і безпеку, отримання відповідного виховання і освіти, професії, захист від злочинних посягань, морального насильства і знущань з боку неухильно зростаючої кількості алкоголіків.

Продаж спиртного - з 21 року

Росспоживнаглядом підготовлений проект Концепції державної політики щодо зниження масштабів алкоголізму в РФ. Необхідне збільшення акцизів на алкогольну продукцію, особливо на слабоалкогольні напої. Це підвищить вартість даної продукції і тим самим знизить ступінь її доступності населенню, особливо для молоді. Необхідно заборонити продаж цієї продукції тим, хто не досяг 21 року, як це зроблено в США, Білорусії, Україні, Єгипті, Чилі. В Японії цей вік дорівнює 20 рокам. Ще один заборона необхідна: не можна продавати слабоалкогольні напої поблизу дитячих, освітніх, медичних установ, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, в місцях масового скупчення громадян. Вокзали, аеропорти, станції метрополітену, оптові ринки, лотки, кіоски, намети, контейнери, лотки, автомашини - не місце для торгівлі зіллям ...

И це не все. Пора заборонити використання біологічно активних речовин, в тому числі вітамінів, в алкогольних напоях, щоб обмежити можливості надання цих напоїв лікувальних і інших властивостей. Треба обмежити вміст спирту в слабоалкогольних напоях на рівні 7 відсотків, як це зроблено в країнах ЄС, США, Канади. А на упаковці обов`язкове інформація про вміст алкоголю, інформація про шкоду зілля для здоров`я. І вона повинна бути набрана шрифтом, який можна прочитати без допомоги мікроскопа.

Концепція передбачає: в загальноосвітніх програмах, в державних освітніх стандартах обов`язкові розділи по пропаганді здорового способу життя. І дуже, дуже треба, щоб концепція не залишилася благим побажанням, щоб стала керівництвом до дій. На це повинна бути воля не тільки Москви, але і місцевих органів влади, громадських організацій. Воля кожного росіянина. І те, що Всесвітній Російський Народний Собор обговорює проблему протверезіння росіян, спільні зусилля держави, суспільства, православної церкви, інших конфесій - запорука того, що ця тривала робота буде проходити не як чергова кампанія, а як духовне, моральне відродження нації.