Функції фантазії в грі дітей

Функції фантазії в грі дітей
Здатність варіювати об`єкт гри за допомогою фантазії, дає дитині відчуття влади над предметом гри, розвиває смак до вільної з творчою діяльності, створює нові стимули до активності. Поки що дитинство не закінчено, ігри мають це психічне дію, мають цю функцію. Звідси формула, яку свого часу висунув Грос: ми не тому граєм, що ми діти, але для того дано нам дитинство, щоб ми грали. Функція дитинства, згідно з цією формулою полягає в тому, щоб дати розвинутися дитині, не входячи в пряме спілкування з дійсністю, але в той же час не видаляючи його цілком від дійсності. Ігри і є тією формою активності, в якій найкраще вирішуються завдання дитинства. Участь фантазії в побудові об`єкта гри обумовлює психічну дієвість гри, стимулюючу її силу.
Дотримуючись Гросу, можна сказати, що поки ще тривають ігри, дитинство не кончілось- вся психологія дитинства як би визначається тим, щоб уможливити гру. Співвідношення психічних сил, своєрідність дитинства мають своє коріння в тому, що основною формою активності є ігри з тим своєрідним і органічним сплетінням реального і уявного, звичайно, гра, будучи центральним фактором в житті дитини, має величезний вплив на всі сторони життя дитини, в тому числі і на інтелект. Але функції гри полягають зовсім не в пізнанні навколишньої дійсності - хоча вони служать і цього, - а в тому, щоб надати активності дитини таку форму, щоб не відводячи від реальності, послабити пряму взаємодію з нею шляхом введення роботи фантазії.
Біологічні завдання гри можна розв`язати завдяки дитячої фантазії, робота якої перестворює об`єкт, з іншого боку відкриває простір для всіх дрімаючих сил в дитині. Але тут виникає питання: чому ж дитяча фантазія така сильна, чому вона так психічно необхідна і чому ця здатність переважно розвивається у дитини?