Метафора на довіру несвідомому

Уявіть ви летите на літаку Concord через Атлантику,
прекрастний вид на океан з вікна на висоті 15 километрів,
який місцями перекриваеться розпливчастими хмаринками схожими на туман,
з такої висоти море виглядає як то нереально, як уві сні, від його гладі отражаеться сонце, і це відображення коливається під дією хвиль, розмір яких важко визначити звідси, вони здаються якимись маленькими, дитячими, але їх коливання майже не можливо визначити, ви відчуваєте їх рух десь внизу швидше інтуїтивно.

На багатошаровому ілюмінаторі грають різнокольорові відблиски сонця, прямо як спец ефект якого-небудь фільму, але це реальність. Стойная стюардеса в чорних колготках і спідниці трохи нижче коліна подає пасажирам напої, зі столика, її сідниці приємно движуться під її спідницею, коли вона трохи нагнувшись, по вузькому коридору котить його далі, коліщатка на шарнірах трохи поскрипують вона улибаеться пасажирам і вони теж дають відповідь їй .
У салоні переговаріваються деякі пасажири, і чути приємний, тихий шум двигунів.
Ви сидите в кріслі з дорогого матеріалу в великі стяжки нагадує шерсть, але грубіше, кожен з яких масажує вас через одяг при кожному вашому русі і коли літак потрапляє в повітряну яму і вас спочатку як би підкидає вгору і на частки секунди настає приємна невагомість, а потім знову вдавлює з силою в крісло і в цей момент ви ошущаете кожен з цих стяжка своєю шкірою дуже чітко
немов ці крісла зроблені спеціально щоб в польоті масажувати пасажирів, напевно дійсно спеціально адже тут все продумано щоб доставити забезпеченим пасажирам, які цінують свій час і заплатили за квиток такої суми щоб зберегти час, задоволення. але цей момент теж тривати не довго і літак знову летить рівно.
Швидкість літака більше 2000 тисячь километрів на годину і позаду літака вирують повітряні потоки, розрізані його крилами з плавними лініями, але тут всередині все так спокійно, пасажири переговаріваються один з одним і прибувають в приємному розслабленому стані.
Але тут ви починаєте розуміти що в будь-який момент може статися якась неприємність з літаком і навіть той досвідчений пілот який його водить вже багато років може зробити помилку, і взагалі літак складається з десятків тисяч деталей і з кожною з них може щось трапитися. І це ваше нове почуття усіліваеться
від осознананія того факту що ви нічого не зможете з цим вдіяти. І як же ви потрапили в таку ситуацію? в якій від вас нічого не залежить. Як ви могли довірити себе кому то? кого навіть незнаєте, і тим більше машині?
Як ви могли довірити комусь своє життя? Як ви могли залишити себе без контролю? Ви дозволили кому то контролювати вас. І тепер ви розумієте що ви летите де то в цих туманних хмарах на скаженій швидкості.
Пот виступає на вашому лобі, вас кидає в ходод, ваші руки німіють, у вас пересихає в роті, ви інстинктивно завмираєте як ваші далекі предки мільйони років тому в хвилини небезпеки щоб не бути поміченим і сьеденним динозавром, як ніби це зараз актуально, і ви боїтеся навіть думки про те що може трапитися.
І раптом вашої руки касаеться той старий яка сиділа весь цей час справа від вас, його руху так повільні і виразні і він кладе свою руку на вашу дивиться у ваші очі своїм бувалим пронизливим поглядом,
"Наступного разу можете плисти на човні з веслами. Я літаю цим літаком вже більше двадцяти років і все було добре я навіть спав в ньому і все було добре" він киває головою і в цей момент глибоко всередині себе ви розумієте що він має рацію!

автор: magistr_yoda psiukrearth.ru

Увага, тільки СЬОГОДНІ!