Син прийшов додому з саду з розбитим носом

Замо по собі ця подія не є драматичним, хоча радіти батькам в такій ситуації, звичайно, нічому. Важливо зрозуміти, чому це сталося. Випадкове невдале падіння - це ще не привід для того, щоб прогнозувати повторення подібного. Якщо ж це стало підсумком розборки всередині групи, поцікавтеся, де була вихователька. Звичайно, краще віддавати дитину в таку групу, де вихователька в змозі проконтролювати взаємини дітей. А тепер поговоримо і про самих взаєминах, які можуть призводити до подібного роду наслідків.

Діти з певними типами особистості мають дивну здатність викликати на себе агресію інших. Ми можемо виділити принаймні два таких типу. Перший - це прихований провокатор, дитина, який при зовнішньої беззахисності може нишком, тихо і непомітно для оточуючих викликати роздратування інших, сильніших дітей. Він веде себе відповідно до логіки психологічної гри, яку відомий американський психолог Е. Берн назвав "Побий мене!". Підсумки такої гри приносять дитині задоволення, яке у тому, що його все шкодують, приділяють підвищену увагу, а кривдника (який насправді є жертвою власного простодушності) незаслужено карають. Таким чином дитина привертає статус дорослих для зміцнення власних позицій. Ця гра може тривати довго, стати улюбленим способом поведінки і, врешті-решт, сформувати життєвий сценарій дорослої людини. Порушити її логіку можна двома заходами. По-перше, не піддаватися на провокації, по-друге - дати дитині можливість самоствердитися за допомогою своїх власних сил.

Інший тип особистості - це дійсна жертва, дитина, який в силу своєї вродженої сором`язливості, неврологічних порушень або неправильного виховання виглядає настільки забитим і беззахисним, що здатний пробудити жорстокість, в прихованому вигляді присутня в характері багатьох дітей. У цьому випадку мова йде вже не про гру, що приносить деяке, хоча і негармонійне, але задоволення дитині, а про його природну поведінку. Він дійсно страждає, і йому потрібно допомогти. Потрібно докласти всі наявні в розпорядженні дорослого заходи, щоб подібний інцидент не став для нього звичайним. Поговоріть з вихователькою, влаштуйте дитячий свято, забезпечте дитини більш-менш надійними друзями, щоб він не був одиноким в групі. Якщо він залишається пригніченим - не затримуйте його в цьому стані довго, необхідно змінити групу або взагалі перевести дитину на домашнє виховання, а брак спілкування компенсувати псіхоразвівающімі заняттями в секціях або гуртках.

С.К.Нартова-Бочавер, Е.А. Мухортова

Увага, тільки СЬОГОДНІ!