Папа, мама, син і картопля

Мама поклала на стіл перед дитиною парочку підгнилих картоплин, шматочок пожухлой цибулини і корочку черствого хліба.

- Ммм ... Як у нас тут смакота ... Правда, Валерка, мама у нас розумниця? - тато ласкаво дивився на сина. Щека батька трохи смикалася, з рота чути запах давно не чищених зубів.

Валерка колупав картоплю, жував цибулю і намагався проковтнути камінчик хліба.

- А ось років через два шифоньєр купимо! - продовжував тато. - А може і стільці нові!

Нарешті, запивши водою щільний обід, п`ятирічний Валерка вибіг у двір, протер очі - перед ним знову почали з`являтися мушки. На лавці перед під`їздом сидів Борик.

В руках у Борика був великий бутерброд з маслом і товсто нарізаною ковбаскою. Борик протикав голкою метелика, кидав камінчики у вікно баби Нюри і не поспішаючи поглинав їжу.

Валерка сів поруч. У його маленькій, не зовсім ще розумної голові штовхалися думки. В основному всі його думки зводилися до одного - як поїсти ковбаси?

Силою? Та ну, не варіант. Борик був його однолітком, але важив рівно в два рази більше. Та й його тато, власник магазинчика на розі Верхоянської і Перова, міг запросто надавати Валерці по вухах.

Хитрістю? Та яка хитрість ... Обманювати - собі дорожче.

Думки почали укладатися в голові Валерки в більш чіткий візерунок. У Борика - ковбаса. У нього вона є завжди. Валерка завжди хоче їсти. Є Борькін ковбасу. У Валерки є ...

Є! Маленький Валерка посміхнувся чогось. В голові клацнуло і світ здався йому більш дружелюбним. Хлопчак скочив з лавки і помчав на свій третій поверх ...

Валерка сидів на лавці, їв бутерброд з товсто нарізаною ковбасою. Задоволений Борик ганяв Валеркін піжонський м`ячик, який лише дивом не продав його батько.

Аліна підбігла до Валерці. В її руках було дуже велике в порівнянні з дитячими долоньками, золотисте соковите яблуко.

- Ти, кажуть, на день даєш м`ячик поганяти? Завтра я хочу. Ось тут вобщем яблуко ...

- Угу.

Сонце відбивалося від великої калюжі у дворі. У ній плескалися голуби ...

Через тридцять років Валерій Анатолійович згадає свій перший досвід інвестування. Тоді він зрозумів один нехитрий і завжди діє закон успішного життя.

Збільшення доходів за рахунок економії не зробить з бідної людини багатого.

Бідні економлять і думають про пасивах, багаті - вкладають в активи.

З побажанням успіху,