Життя гра. Грайливий настрій до життя. Як його придбати?

У житті кожного з нас купа проблем, великих і не дуже. І, напевно, найважливіше - це відношення до цих проблем.

Проблем не існує, є лише ситуації. (С) Револьвер

Неможливо описати словами важливість ПРИЙНЯТТЯ цих проблем. Перш, ніж виправлятися, потрібно визнати, що проблема має місце бути. Не боятися взяти відповідальність на себе. Якщо ти товстий / страшний / корявий / невдаха - це проблема. І перше, що потрібно зробити - це прийняти себе таким, який ти є. Чи не намагатися здаватися краще, чи не самостверджуватися за рахунок людей, які ще гірше тебе. Неприємності в сім`ї? Це теж проблема. Але всі проблеми на світлі можна вирішити. Питання лише в тому, чи влаштовує це рішення нас чи ні.

Будучи товстим, ти повинен прийняти себе таким який ти є, то є поставити крапку відправлення. Саме знання про свою товща або жалюгідні спроби це приховати ні до чого ніколи не приведуть. Тобі потрібно сказати собі "Так, я товстий. І я хочу бути худим". Саме це і буде точкою відправки. Ти невдаха? Скажи собі: "Так, я невдаха, і я хочу бути впевненим в собі і успішним". Саме це і називається "прийняти проблему". Так, все так просто.

Назріває питання - а що щодо родини? Якщо зовсім погано - їдь. В іншу квартиру, місто або країну. Це - цілком адекватне рішення проблеми. Питання тільки в тому, чи влаштує тебе це рішення.

Я скажу так, людина, яка постійно занурений в якісь проблеми, звикає до них. Чим частіше він думає "бл, як же все набридло" - тим більше подібних думок у нього виникає. Звідси формується негативне мислення, яке як магніт тягне ще більше поганого. За інерцією.

Тому, перш, ніж намагатися змінити свій світогляд, потрібно знайти джерело цього негативу. Ставитися до життя як до гри неможливо, якщо ти живеш в постійних проблемах у своєму оточенні.

Прибери зі свого оточення людей, які тягнуть тебе вниз, оточи себе успішними людьми. Говорячи успішний - я не маю на увазі мільйонерів і власників мережевого бізнесу, немає. Успішний в наш час - та людина, яка пляшці пива за краще сік або чай, який любить читати, а не тупити перед телевізором, у якого є цілі і так далі. Оточуй себе саме такими людьми. Від них ти в житті не почуєш "все погано життя гівно". Це думки невдахи і тільки. У міру спілкування з успішними людьми, твій світогляд саме почне змінюватися.

І резонне питання: що більше тобі підійшло б - жити в негативі, в постійних проблемах, ниття і ліні АБО вчитися, робити помилки, рости і розвиватися, стати багатим, завести таких же успішних друзів і бути щасливим? Вибирай.

Однак, є одне але. Успішні люди намагаються обмежити своє спілкування з невдахами, так що перше, над чим тобі доведеться попрацювати - твої слова. Ніякого негативу, ніяких проблем, все класно.

Спочатку це вкрай важко. Важко в плані "продовжувати", адже під натиском внутрішнього я, говорить "ой да кинь, херня все це, у тебе не вийде ти ж знаєш" - вельми важко встояти. А ти спробуй. Нічого не втрачаєш.

У мене немає проблем. Їх не існує року 2, 2,5 точно. У мене є лише ситуації. Якщо ситуація має рішення - я працюю над ним. Якщо немає - я забиваю. Прямо так і кажу собі "забий, Йож". І тут же у мене виникає посмішка на обличчі і непотрібні думки зникають. На це знадобилося кілька днів тренувань і віра в слово "забий". Навіть якщо в житті суцільний капець, я ніколи на питання "як справи?" НЕ відповім - "все погано". У мене завжди, в будь-якій ситуації все відмінно, краще за всіх. Тому що я знаю, що якщо скажу "погано" - поганий настрій закріпиться і, швидше за все, стане ще гірше. Але якщо у мене купа проблем і "все відмінно" - воно як мінімум залишиться на тому ж рівні. Це важливо пам`ятати.

І потрібно намагатися не виливати проблеми на іншу людину, а спробувати вирішити її самостійно. Адже від цього отримуєш набагато більше досвіду. І не треба грузиться. Все просто: визначив проблему, подумав - чи є рішення. Знайшов рішення - дієш: вирішуєш або забиваєш на проблему зовсім. Усе. Ніяких депресій, безсонних ночей, ниття і іншої марної трати енергії.

Якщо ти не лінива жопа, ти можеш взяти листок і ручку прямо зараз і написати все, що тебе турбує в даний момент. А потім почитати кілька разів кожну проблему і подумати - а чи варто вона взагалі твого часу? Нехай це невелику вправу впорядкує думки в твоїй голові - виконай його, воно просте.

Не заходь в депресію.
Точніше, заходь, звичайно, але май тимчасові рамки. Відпочити емоційно часто буває корисно, можеш поридати, побічеваться, порізати вени (не частіше ніж раз в день), піти в запій і так далі. Але ти повинен знати, коли ти вийдеш з цього стану. Тут дивись сам, може буде достатньо 2-3 днів, а може і тиждень. Цей термін ти намагаєшся якомога більше слідувати своєму его, просто дай собі волю, роби все що хочеш. Але потім - ти впевнено, навідріз припиняєш все це ниття і йдеш в бій. Таким чином, організм отримає повне задоволення. Адже зазвичай ти намагаєшся "не пити занадто багато, не плакати часто, не думати про погане занадто багато", а тут ти даєш собі волю, причому спеціально. І це звільняє тебе. Головне - рамки, а то так можна і з собою покінчити, лол.

Мені потрібно.
Не потрібно. Тобі не потрібна ця машина, ці туфлі, ця футболка, ця людина. Все, що тобі потрібно - їжа, вода і дах над головою. Все інше - "я хочу".

Контролюй свою нужду. Багато потребувати - шкідливо, це теж негатив. Я ХОЧУ цей порш, але він мені НЕ ПОТРІБЕН. Я ХОЧУ ці туфлі, але вони мені НЕ ПОТРІБНІ. Адже мужики не носять туфлі, вірно? Ми не потребуємо у всіх тих речах, які ХОЧЕМО.

Колись давно у мене зламався ноутбук, і я подумував про новий. І я ХОТІВ макбук, але не потребував в ньому. Я міг купити абсолютно звичайний ноут за 15 тисяч, але я хотів саме мак. І я отримав його через місяць.

Все просто. Коли ми потребуємо чимось, ми стаємо рабами своєї потреби, ми готові робити все, що завгодно, в залежності від того, наскільки сильно ми потребуємо чимось. І якщо у нас не виходить з якихось причин це отримати, ми починаємо турбуватися, знову приходять негативні думки, мати їх, і штовхають нас на самогубство. Ну ти зрозумів.

Однак, як тільки ми міняємо слово "потрібно" на "хочу", наше мислення починає працювати на нас. Це мотивує, змушує діяти. І не вганяє нас в депресію, якщо щось не виходить. І ми просто хочемо, ми не потребуємо.

Хотіти багато чого - корисно. Потребувати багато в чому - значить бути рабом своєї потреби.

Як пафосно сказанул. Зрозумівши цю просту фішку, йдемо далі.

Ефективно - неефективне.
А чи потрібно нам насправді то, чого ми хочемо?

Я досить часто стикаюся з такою ситуацією: приїжджаю до клієнта, він користувач нижче середнього, але комп просто до жаху потужний, що мимоволі задаєшся питанням: "а нафіга?". А у відповідь: "щоб працював добре".

Він не буде працювати добре, тому що деталі зібрані різних рівнів (умовно), і пропускна здатність якоїсь однієї деталі зводить нанівець всі інші характеристики. І що толку від компа, який свідомо буде працювати тільки на 30% з 100%? А вже якщо звідси відняти навички користувача, то комп`ютер буде працювати дай Бог відсотків на 10-15. Можна було купити комп`ютер за 15 тисяч, а не за 30 і цей клієнт ніякої різниці не побачив би. Крім фінансової.

Тому, як тільки навчишся НІ В ЧОМУ НЕ ПОТРЕБУЄ, а хотіти, починай вчитися думати "ефективно - неефективно".

Ти хочеш ці туфлі за 20 тис.р, але чи буде ця покупка ефективною? Звичайно, тобі вирішувати, але я так не думаю. Ну нафіга мені, мужику, туфлі за 20 шматків, погодься? ))

Чи була ефективною покупка макбука, щодо звичайного ноута? Для мене - безумовно. Для будь-якого середнього користувача - це гроші на вітер. Та ж ситуація з Айпад, наприклад.

Мені важлива швидкість, зручність, всі функції в макбуки я використовую, щонайменше, на 80%. Довго тримає заряд, не гальмує, ніяких банерів "ви дивилися брудні фільми протягом трьох годин, віддайте нам нирку і квартиру". Взагалі достоїнств багато, не буду їх тут перераховувати.

40-річна дама ХОЧЕ купити собі дзеркальний фотоапарат, навички в зйомці у неї нижче середнього. Чи ефективно їй буде купити зеркалку за 30 тисяч, або ж можна взяти мильницю за 10т? Поставлю по-іншому питання: чи ефективно буде купити зеркалку за 30 тисяч ЩОБ ЗНІМАТИ на автоматі фотографії абсолютно такі ж, що і на мильниці? Відповідь очевидна.

Це навчить тебе раціонального мислення і прибере зайві загони.

Плати вперед.
Щоб змінитися, тобі потрібно спочатку щось зробити - це і є плата вперед. Щоб щось отримати від цього світу, потрібно щось зробити. І це теж плата вперед. Щоб отримувати дохід від бізнесу, потрібно попрацювати якийсь час безкоштовно. Це і є плата вперед. І найлегший спосіб підвищити впевненість в собі - плата вперед.

Допомагаючи іншим - ти собі допомагаєш.

Вирішуючи чужі проблеми, побічно чи ні - ти стаєш корисним. А якщо ти корисний, то ти потрібен. А якщо ти потрібен - впевненість в собі зростає. І чим більший внесок ти вносиш в цей світ, тим впевненіше ти себе почуваєш.

Приблизно півтора роки тому у мене був менталітет бідної людини. Я думав, що давати бабусям дрібниця - це марна трата грошей. Я не платив вперед. І нічого не отримував натомість. Пізніше прочитав "Багатий тато, бідний тато Р. Кіосакі" і ситуація змінилася докорінно. Сьогодні я з задоволенням допомагаю людям, частіше - в метро. Будь то допомогти підняти велику візок або ж подачки в грошовому еквіваленті бабусям. До речі про які просять. Я ніколи не даю менше 100 рублів. Але даю тільки людям, які видно, що потребують. Просто коли ти дивишся в потребують очі, ти розумієш, наскільки важко людині. І простягаючи купюру, ти почуєш тисячу спасибі і можеш навіть побачити накочуються сльози. В інших випадках, наприклад всякі псевдобеременностью, або інваліди на візках, які чомусь у військовій формі (по-моєму всім очевидно, що воєн у нас давно вже не було і відірвати кінцівки там не могло. Тим більше коли на обличчі написано " алкаш "), або ось є ще категорія бабусь з Православ`ям Головного Мозку (типу, допоможіть заради христа), які, бувало, навіть спасибі не говорили. Мені приємно допомогти людині, якого життя змусило встати в метро, а не тому, хто знайшов купу бабусь і розставив їх по переходах в метро заробляти. Це і є моя плата вперед. І вона працює. Я відчуваю себе корисним. Ці 100-200 рублів ніяк не змінять моє життя. А тим, хто просить це може допомогти. І якщо я бачу, що мені вдячні, залишок дня я проводжу виключно в гарному настрої.

Я багато роблю безкоштовно своїм клієнтам. Моя місія - допомогти. Місія компанії - допомогти людям обзавестися "другом компьютерщиком, до якого завжди можна звернутися з будь-якого питання". І цю політику я успішно дотримуюся. Я не беру гроші за кожне своє тілорух, я багато роблю безкоштовно - і це моя плата вперед.

Я пишу тут в надії, що це вплине на чию то життя в кращу сторону. І це - моя плата вперед.

Щоб щось отримати, потрібно спочатку щось дати.

І на останок.

Відповідальність.

Все, що відбувається в твоєму житті, залежить тільки від тебе.
Це твердження має бути частиною тебе, тому що воно беззастережно правдиво.

Проблеми з грошима? Знайди роботу. Вчишся і не можеш працювати? Знайди вечірню роботу. Або погодинну якусь.
У житті немає щастя? А що ти зробив, щоб воно було в твоєму житті?
Звалився цегла з неба? Сам винен. Нічого гуляти на будівництві.
Кинула дівчина / хлопець? Сам (а) винен (а), від того, хто влаштовує - не йдуть.
Збила машина? Треба було бути обачнішими, не ходити на червоний.
Підірвали метро і людина загинула? А нічого було опинятися в непотрібному місці в непотрібний час, в непотрібної країні, на непотрібної планеті.
Останнє абсурд, скажеш ти? Жодного разу. Вся складність прийняття цього способу мислення і полягає в тому, що багато речей, здавалося б, не підкоряються нам. Але якщо добре подумати, поутріровать, можна прийти до висновку - що як не крути - ми самі винні в своєму щасті або в нещастя. У свою бідність або багатство.

Буває, мама щось не те зробить у своєму ноутбуці. Здавалося б, винна вона сама, вірно? Однак, я невербально беру відповідальність за цю проблему на себе. А причина така: я не навчив її тому, що потрібно робити в подібних ситуаціях. Вона не знала куди натиснути, і в цьому винен я. У своєму світі і в своїй голові, природно. І точно так само вона повинна звинувачувати себе в цій проблемі, тому що не спитала рішення у мене, перш ніж щось натискати. Так що в цій ситуації винні ми обидва. Може бути, абсурдно трохи, але це так.

Ти лінива людина, нічого не хочеш робити. У тебе нічого не виходить. У тебе купа проблем. Хто в цьому винен? Телевізор? Друзі, Вконтакте? Щось інше?

«Найбільший ворог сховається там, де ви найменше будете його шукати», - Юлій Цезар

Тільки слабаки звинувачують своє оточення у власних бідах. Будь сильним, шукай проблеми в собі. Ти і є твій ворог.

Автор hedgehogly

Читайте ще
Як знайти друзів
Про оптимізм і песимізм

Увага, тільки СЬОГОДНІ!