Проблеми шлюбу: друга спроба

Крива статистики розлучень в усьому світі неухильно йде вгору. Вітчизняні психологи бачать пояснення цьому явищу в кардинальній зміні ставлення до шлюбно-сімейних уз. Викликано це, перш за все, високим освітнім рівнем жінок, їх економічною незалежністю, націленістю на кар`єру. І, тим не менш, багато, зазнавши невдачі в першому шлюбі, вирішуються на другий. Правда, як відзначають сімейні психологи, вступаючи в шлюбний союз повторно, люди не прагнуть ставити штамп у паспорт, а вважають за краще жити у цивільному шлюбі.

Які ж складності і проблеми зустрічаються на шляху тих, хто вирішив завести сім`ю вдруге?

Наприклад, якщо перша дружина була домосідкою, зануреної в сімейні проблеми, з якою було нудно, друга обраниця, швидше за все, буде представляти зовсім інший жіночий тип: активну, незалежну натуру, яка жваво цікавиться зовнішнім світом. З такою жінкою нудьгувати не доведеться, а от чи вдасться звикнути до її способу життя - невідомо. Адже тут можливі інші крайнощі, які можуть пробудити почуття ревнощів.

Скажімо, чоловіка влаштовувало те, що дружина повністю брала на себе хазяйські функції, але нової дружині може припасти не до смаку приготування їжі або прибирання квартири.

Тому пріхологі радять не брати за зразок модель колишньої родини, а вибудовувати нову, де кожен з подружжя буде відчувати себе комфортно.

Існує і ще один «підводний камінь» повторного шлюбу: це відносини з «колишніми» і дітьми.

У деяких випадках після розлучення у одного з подружжя (особливо. Якщо він був ініціатором розриву відносин) може розвинутися сильне почуття провини. Таке відчуття може підштовхнути до гиперопеке над колишньою сім`єю, яка може полягати в повному фінансовому забезпеченні, участь у вирішенні різноманітних проблем, задаріваніі подарунками дітей та ін. Така поведінка може викликати образу у справжнього партнера.

Інша крайність - повне відсторонення від колишньої родини. Це теж певна форма психологічного захисту, що називається «з очей геть - з серця геть!» Від такого ставлення страждають, перш за все, діти, які виростають з комплексом неповноцінності, викликаним тим, що їх колись кинули.

У одношеніях з колишньою сім`єю психологи радять дотримуватися золотої середини: повинна бути розумна матеріальна підтримка і обов`язкове спілкування з дітьми. Але нерідко людині буває важко переступити через свої комплекси і почуття. В цьому випадку пожет знадобитися допомога психолога.