Боротьба з собою

Почну говорити відразу і по суті, без довгих вступів. Мене звуть Єлизавета Борк, і мені на даний момент 28 років. Перше моє знайомство з «Турбо Сусликом» відбулося на грунті глибокої депресії з приводу власної неповноцінності. Я ніколи не була особливо розумною або красивою дівчинкою, і навіть дитинство моє пройшло в ролі сірої миші. Я закінчила 11 класів школи і отримала вищу освіту спеціаліста за спеціальністю економіка, лише для того, щоб усвідомити просту істину: до кінця життя мені судилося просидіти касиром в банку, виконуючи нудну і одноманітну роботу, в надії на підвищення. І якщо спочатку мені ще якось вірилося в можливість підвищення або швидкого просування по кар`єрних сходах, то через 3-4 роки я зрозуміла, що всі надії мої марні. Паралельно з невдоволенням на роботі у мене постійно виникали розлади на особистому фронті, а я, в силу своїх дитячих комплексів не могла зрозуміти, що саме зі мною не так. Точніше навпаки, мені здавалося, що все в мені не так, і дивлячись на 30-40ка літніх старих дів касирів, що сидять в сусідніх віконцях, мені ставало страшно від думки, що скоро все це увійде для мене в звичну колію і я точно так же як і вони застрягну в цьому стані надовго.

Так, в один з самотніх вечорів, коли я сиділа після роботи на своїй однокімнатній квартирі, яку винаймала завдяки допомозі батьків, і копалася як зазвичай «Вконтакте», я натрапила на рекламу «Турбо Суслик». Звичайно, назвати це рекламою було важко, адже прочитала я тоді негативний відгук про те, що ця система ввела одну молоду людину в депресію і так далі і тому подібне. З дурного цікавості (а що мені втрачати то було? -)) я скачала цю книгу собі, і почала читати. Не скажу, що мені далося це легко, все ж моє знайомство з психологією було чисто умовним, але завдяки простому мови викладу я все ж почала схоплювати суть ідеї автора. Так, це дивне виклад, з безліччю нецензурних слів і окологінекологіческіх термінів спочатку лякало мене і вводило в ступор, але потім я звикла до всього цього, як звикаєш до приємного, хоч і цілком несхожого на тебе людині. Зрештою, якщо система працює, чи так важливо якою мовою вона написана, тим більше що основні протоколи і програми були розписані немов комп`ютерні алгоритми: просто, покроково і доступно.

Ні, я не прозріла моментально, але завдяки одному з позитивних якостей мого характеру я завела собі зошит і, протягом двох тижнів читаючи книгу, виписала і законспектувати все мало-мальськи важливе, що знайшла там, а потім почала практикувати. І ось тут-то мене і пробило. Поступово, я почала не те що розуміти, а саме усвідомлювати, на якомусь інтуїтивному рівні, що я роблю неправильно і в чому картаю себе не за що, просто від того, що звикла бачити себе такою: дурненькою і забитою. Депресія була для мене нормальним, звичним справою, тому відкатів або маятників ніяких я не відчувала, зате потім, після закінчення перших трьох місяців практики я глянула на світ зовсім іншими очима. Сталося це так раптово, що спочатку я подумала: «А не збожеволіла я?». Не було ніяких поступових переходів, раніше я просто усвідомлювала свої рамки, суть комплексів і опрацьовувала їх за допомогою протоколів «Турбо Суслик» а тут ...

Загалом, з того моменту я стала іншою людиною і на даний момент, я практикую його вже більше трьох років і вкрай вдячна тій людині, у якого вистачило розуму хоча б написати негативний відгук системі. Також я дуже хотіла б подякувати Дмитра Леушкин, автора «Турбо Суслик», за такий чудовий інструмент в роботі зі своєю свідомістю. Я змінилася не тільки внутрішньо, але й зовні, і якщо поглянути на мої фото трирічної давнини, то мене просто не впізнати, і це часом зігріває мені душу. Адже що може бути краще усвідомлення того, що ми стаємо з часом краще самих себе? За цей час я досить швидко видерлася по кар`єрних сходах, ставши заступником директора відділення того банку, в якому працювала весь цей час. Паралельно з цим я відкрила власну справу в мережі, даючи платні консультації з різних питань, пов`язаних з економікою, вишукуючи для людей кращі варіанти вкладення коштів і так далі.

Збулася моя давня мрія відвідати Канаду, і я провела там чудові зимові канікули, а в найближчі пару років, маю намір і зовсім переїхати туди, вивчаючи зараз основи їх законодавства в галузі економіки. На особистому фронті ... ні, у мене не з`явилося чоловіка, але, по крайней мере, я розібралася в собі і в тих, ким оточувала себе всі ці роки і повністю задоволена своїм становищем. Особливо пишаюся я тим, що відвідуючи батьків, часто чую від них слова схвалення, на кшталт: «Ось ти яка у нас тепер! Справжня бізнес-леді! », І це гріє душу. А якщо вдуматися, то все це тільки завдяки тому, що я перестала обмежувати себе і навчилася використовувати свій потенціал на всі 99,9%! А де ж ще 00.1% запитаєте ви? Все просто, я до сих пір не зупинилася, і зупинятися не збираюся, сподіваючись що в майбутньому досягну куди більшого, відкривши в собі нові якості і виконавши всі свої мрії. Віват Турбо ховрахів!