Про жіночність

Ми народжуємося істотами певної статі, але для того, щоб стати жінками або чоловіками, треба попрацювати над собою. Чому багато застряють в дівчаток, як жіночність позбавляє від хвороб.

Жіночність - не природне дар. Від природи ми отримуємо лише її задатки і інстинкти. Наприклад, нас тягне до самця. Але це фізіологія. А любов, прихильність, ніжність, турбота виникають у відносинах, так що жіночність - це результат відносин, психологічної роботи. І її формування - довгий, складний процес.
Задатки і здатність бути жінкою можуть не розвинутися або переродитися в зовсім інші якості. Одні ще в молодості перетворюються в бабусь. Інші, вже у віці, не бажають ставати «бабусями», дозрівати. Або перетворюються в «ломових коней» і «мужиків». Але найбільше сьогодні інфантильних жінок, які назавжди залишилися дівчатками-підлітками.

Наші мами, як правило, грали в житті не особисті, а соціальні ролі, і головною з них була «трудівниця»: працювати, працювати і ще раз працювати. Життя проходила в служінні якимось зовнішнім речам - колективу, суспільству, справі з великої літери «Д». Вони майже не були в контакті зі своїми чоловіками як жінки і зі своїми дітьми як матері. Це передалося і нам, їхнім дочкам. Так, у багатьох з нас така ж заповнена роботою життя, в якій колись по-жіночому самореалізуватися. До речі, так формуються не тільки «ломові коні», а й «інфантілкі", не доросли до жінок. Чи є у «вічних дівчаток» шанс знайти жіночність? Так - якщо вони вирішать просуватися по шляху своєї зрілості. Але це потребує великих зусиль і праць - як і будь-яке перетворення.

Природно і легко цей процес проходить, коли шлях до жіночності починається в дитинстві. У культурах багатьох країн збереглися традиції, завдяки яким дівчинки поступово перетворювалися в жінок: наприклад, бат-міцва в іудеїв. І в Росії були свої численні ініціації, під час яких дівчинка в повній мірі могла «відчути» свою стать. Перед заміжжям з нею проводили відразу кілька ритуалів. Так, зараз люди можуть легко знайти будь-яку інформацію. Але одна справа прочитати її в Інтернеті, а інша - брати участь в ритуалі і бути прийнятим в якесь сакральне знання. Ну добре: напевно, наївно вимагати, щоб в XXI столітті дівчинки проходили ініціації в язичницьких традиціях. Але вони так рідко отримують нормальне жіноче виховання в сім`ї, коли дівчинка спілкується з бабусею, мамою, тіткою - зі старшими жінками. Мова йде не про побутові розмовах і навіть не про навчання домоводства (хоча і це важливо), а про бесіди на таємні теми, коли дівчинка осягає жіночу мудрість.

Якщо жінка не отримала вчасно такого виховання і не працювала над собою самостійно, вона може навчитися жіночності на тренінгах. Хоча «навчитися» - невірне слово. Вона отримає навички, які потім доведеться розвивати і вдосконалювати. Як в автошколі інструктор навчив вас основним рухам, а тепер виїжджайте на дорогу і набирайтеся досвіду. Якщо цими навичками довго не користуватися, вони пропадуть.

Жіночі тренінги зараз страшно затребувані. Ще в недавньому минулому на першому плані у людей стояли зовсім інші, більш приземлені проблеми. А зараз рівень життя став вище, і питання про те, як жінка відчуває себе в своєму світі, став для багатьох головним. На тренінгу людина працює зі своєю проблемою, відкриває себе і свої можливості. Тренінг більш ефективний, ніж читання книг з психології. Доросла людина взагалі інформацію з книг, тобто - теорію, сприймає з працею, йому легше навчитися чогось дослідним шляхом. Жіночі тренінги «вийшли» з тренінгів особистісного зростання, вони грунтуються на декількох важливих речах: людина говорить про себе, він розвиває в собі активність, він тренується в групі. Так ось, від складу цієї групи багато в чому залежить те, принесе тренінг користь, шкода або стане марною тратою часу. Енергетика, яку дає поєднання особистостей, які зібралися в групі, настільки сильна, що в хорошій групі навіть при поганому тренері жінка отримає користь.

Чим погані тренінги? В першу чергу тим, що багато жінок на них «підсаджуються» і відвідують роками замість того, щоб нарешті «попрактикуватися» в реальному житті. Адже тренінг - це штучне, безпечне поле: тут не страшно проявляти себе, відкриватися перед іншими, помилятися. Тут гарно. Так тренінги стають замінниками справжніх відносин, і людина вже не розвивається, а деградує.
Самі тренінги останнім часом теж змінюються і приймають якийсь гротескний характер. Кожен тренер привносить в них щось своє, авторське. Але треба знати і міру! Ось, наприклад, останнім часом з`явилися жіночі тренінги орального сексу. Гаразд би там тільки вчили цієї премудрості, але ж на них активно «впарюють» супутні товари: секс-іграшки або якісь задні стрази. Звичайно, з таких тренінгів треба бігти без оглядки.

Я б порадила уникати і масових тренінгів, які проводяться в величезних залах. Енергія натовпу - небезпечна штука: кожна емоція може бути багаторазово резонувати, збільшена. Оптимальна кількість учасників тренінгу - від 7 до 25.
При виборі тренера не покладайтеся лише на рекомендації друзів. Перше, на що треба звертати увагу, - професіонал тренер чи ні. Якщо у людини немає диплома або сертифіката, значить, він не володіє потрібними знаннями для ведення тренінгу. А це тонкий процес, тут потрібно філігранна робота. Тренер повинен враховувати одночасно масу параметрів, дотримуватися балансу між заохоченням і фрустрацією, між сміхом і стражданням, емоційним і раціональним.

Багато жінок страждають через самотність. Вони будуть страждати і далі, якщо не приймуть нарешті відповідальність за свій стан. Тобто треба спокійно проаналізувати: якщо я одинока - значить, це мені для чогось треба. Для чого? Які я маю вигоди, плюси від свого становища і які мінуси? Якщо мінусів більше, ніж плюсів, значить треба чітко відповісти собі на питання: «Що я роблю для того, щоб не бути самотньою?» Скаржитися на долю, сидіти і чекати, коли в житті з`явиться чоловік мрії, - не вихід. Треба бувати в місцях, де можна познайомитися з пристойною людиною. Якщо це необхідно, слід попрацювати над своєю зовнішністю (це легко) і над внутрішнім світом (це важче). Словом, треба діяти. А ті щасливці, які здобули пару, повинні допомагати своїм одиноким друзям, знайомити їх.

Є такий стереотип: справжня жіночність - це материнство. Неправда: жіночність набагато більше і важливіше материнства. Що ж таке жіночність? В першу чергу це смирення і довіру. Смирення - це прийняття життя у всій її суперечливості. Зріла жінка не бореться зі світом і не намагається його змінити. Вона приймає його і зливається з ним. І чоловіка вона приймає цілком, з усім його достоїнствами і «шкідливими звичками», не намагаючись пояснити і довести йому якісь істини. Цією своєю внутрішньою врівноваженістю, гармонією жінка і притягує
чоловіка: поруч з нею він відновлює свої сили після «боїв» зі світом.

Довіра - в першу чергу до законів життя. І до чоловіка: якщо він щось вирішив і робить - значить, так треба. Чоловік, який відчуває довіру жінки, зростає як особистість, розвивається. А в чому суть цього розвитку? У тому, щоб приборкати агресію, яка дана йому природою для освоєння світу, і направити її в творче русло - на те, щоб виконувати своє призначення: захищати і годувати свою жінку і дітей.

Жіночність - це чистота, відкритість, щирість. Ось чому жіночність - це творча сила, яка гармонізує все навколо себе. Справжня жіночність здатна навіть зцілювати. Ті з нас, у кого зріла і радісна жіночність, як правило, абсолютно здорові: ніяких пухлин і хронічних болячок. Чоловіки і діти таких жінок теж здорові.

У своєму здобутті жіночності не треба прагнути до одного «полюсу» і випалювати в собі розпеченим залізом все чоловіче. Якщо «иньские» м`якість, сексуальність, пасивність не додавати «янських» активністю, інтелектом, прагненням до нового - то на кого ми станемо схожі?

Автор Валерія Кульбері - психотерапевт, тренер, супервізор, кандидат психологічних наук. Понад 13 років займається індивідуальної і групової психотерапією. Веде довготривалі терапевтичні групи.