Притча про сніжинки

Йшов сніг. Взимку це справа звичайна. Погода була тихою, і великі пухнасті сніжинки не поспішаючи кружляли в химерному танці, повільно наближаючись до землі.
Дві сніжинки, які летіли поруч, вирішили затіяти розмову. Боячись втратити один одного, вони взялися за руки, і одна з них весело каже: - Як добре летіти, насолоджуватися польотом. - Ми не летимо, ми просто падаємо, - відповідала сумно друга. - Скоро ми зустрінемося з землею і перетворимося в біле пухнасте покривало. - Ні, ми летимо назустріч загибелі, а на землі нас просто будуть топтати. - Ми станемо струмками і будемо прагнути до моря, ми будемо жити вічно, - сказала перша. - Ні ми розтане і зникнемо назавжди, - заперечувала інша. Нарешті їм набридло сперечатися, вони розтиснули руки, і кожна полетіла назустріч долі, яку вибрала сама.