Підходи до вивчення слів цветообозначения

У науці існують різні підходи до вивчення слів цветообозначения. Серед них найбільш відомими і актуальними є: антропологічний (Берлін Б., Кей П.), психологічний (І.Рош, Н.В.Серов, Б.А.Базима) і гендерний (Р.Т. Лакофф, Е.В. Мішенькін) підходи, а також підхід лінгвокультурологічний (А.Вежбіцкая, Л.І.Ісаева, Ш.К. Жаркинбекова і ін.).
Антропологічний підхід. Англійські вчені Б. Берлін і П. Кей провели ряд досліджень і прийшли до висновку, що процес виникнення і розвитку цветонаіменованій в різних мовах є свого роду мовної универсалией. Б. Берлін і П. Кей вивчали етимологію кольору і описали свої дослідження в книзі «Основні колірні терміни» [Берлін, Кей, 1949]. Обробивши великий лінгвістичний матеріал (дані близько 80 мов різних мовних сімей), Берлін і Кей роблять такі висновки: існують універсальні закони пристрої системи основних цветообозначений в мовах світу.

Універсальний інвентар системи основних цветообозначений складається з 11 основних назв квітів - білого, чорного, червоного, зеленого, жовтого, синього, коричневого, фіолетового, рожевого, оранжевого, сірого [Берлін, Кей, 1969: 22]. Система основних цветообозначений в конкретній мові тим повніше (складається з більшої кількості основних цветообозначений), чим вище стадія розвитку даного мови.

Відповідно до гіпотези Б. Берліна і П. Кея, всі мови мають терміни, що позначають білий і чорний кольори. Таким чином, мінімальна кількість цветообозначений в мові - два. Автори наводять дані про сучасній мові, розрізняє лише чорний і білий кольори: це мова [Jale], що належить до трансновогвінейской філе, поширений в області Іріан-Джая (Індонезія) [там же, 23]. Б. Берлін і П. Кей розробляють наступну схему розвитку основних цветообозначений: спочатку з`являються назви білого і чорного кольорів (вірніше, макро-білого і макро-чорного, зона значень яких значно ширше, ніж в більш розвинених системах основних цветообозначений), потім до них додається назва червоного кольору, потім - зеленого і жовтого (спочатку один з них, а потім другий), потім - синього, і потім - коричневого.

Після цього в будь-якій послідовності і за короткий відрізок часу з`являються назви фіолетового, рожевого, оранжевого і сірого кольорів [Берлін, Кей, 1969]. Ця схема виникнення та розвитку цветообозначений є універсальною для всіх мов.

Психологічний підхід. Психологія розглядає колір і колірні відчуття як одну зі специфічних реакцій очі і мозку на світлові частотні коливання. Парадокс кольору полягає в тому, що колір містить в собі можливості логічного і чуттєво-образного способів пізнання світу. Це пов`язано з тим, що права і ліва півкулі мозку воліють різні частини спектра і створюють різні колірні моделі:
1) права півкуля від природи орієнтоване на довгохвильову частину спектру (червоний) і видає колірну картину, пов`язану з чуттєвим воспріятіем-
2) ліва півкуля орієнтоване на середньохвильову частина спектра (синій) і видає колірну картину, пов`язану з понятійним комплексом [Мостепаненко, 1986: 45].

Крім того психологи розглядають зв`язок кольору з емоціями людини: у кожної емоції своє певне місце в колірному просторі, емоція відповідає певному кольору, а кожен колір викликає суворо певні емоції.

Особливе місце в психологічному підході до вивчення кольору має робота Макса Люшера «Колір як інструмент психодіагностики» (1949), а також Тест Люшера. Макс Люшер з`ясував, що сприйняття кольору об`єктивно і універсально для всіх, але індивідуальні переваги у виборі квітів суб`єктивні. Так, згідно з психофізіологічної характеристиці М. Люшера [Психологічні тести, 1996: 56-59], червоний колір є теплим і густим, подразнює психіку.

Цей колір характеризується «силою волі», активністю і боротьбою. Помаранчевий колір при довгому спостереженні створює відчуття благополуччя і збуджує апетит, йому властива імпульсивність. Жовтий колір привертає увагу, довго зберігається в пам`яті, є головним фактором нервових стимуляторів. Жовтий колір характеризується розкутістю, надією і вірою в майбутнє.

Зелений колір є самим звичним для органів зору, вважається оптимальним, надає заспокійливу дію на психіку. Любов до зеленого кольору характеризує працездатність людей, означає завзятість та цілеспрямованість. Синій колір надає заспокійливу дію, яке, однак, може переходити в гнітюче.

Крім того, колір характеризується умиротворенням, відданістю, спокоєм і ранимою. Сірий колір викликає смуток, почуття самотності, є розділяє і відгороджує. Коричневий колір дозволяє підвищити увагу, довго зберігається в пам`яті.

Крім того, деякі дослідники відзначають емоційний характер впливу поєднання кольорів на психіку людини, так як відношення до кольору часто характеризується взаємним розташуванням квітів
[Психологічні тести, 1996: 60].

Лингвокультурологический підхід. Колір є однією з констант або одним з принципів культури, який може служити «своєрідною моделлю розвитку, що відображає шляхи формування, освоєння, закріплення в культурній пам`яті не тільки загальних, але і національно забарвлених культурно-значущих концептів» [Жаркинбекова, 1999: 109]. Багато явища культури не можуть бути зрозумілі без урахування значення кольору.

Колір виступає однією з основних категорій культури, «фіксує унікальну інформацію про колорит навколишньої природи, своєрідності історичного шляху народу, взаємодії різних етнічних традицій, особливості художнього бачення світу» [Жаркинбекова, 1999: 109]. Так як колір є компонентом культури, то він оточений системою асоціацій, смислових значень, толкованій- колір стає втіленням різноманітних морально-естетичних цінностей.

Колір відіграє величезну роль в культурі. Колір може бути представлений як емоційність, «збагачена різноманітними асоціаціями, закріпленими в мовної та соціокультурної практиці» [Жаркинбекова, 1999: 110]. В кольорі може виражатися ставлення людини до явищ навколишньої природи. Колір виступає в якості змістовного елемента культури, за допомогою якого можна охарактеризувати, систематизувати предмети, соціальні установки і морально-естетичні поняття. Наприклад, польське слово niebieski походить від слова niebo `небо`, а латинське caerulus є похідним від caelum `небо`. Такі слова, як blue, aoi (японське) або niebieski семантично пов`язані з концептом `колір`, але вони не однакові за значенням, тому що діапазон вживання - у кожного слова свій. Niebieski відноситься тільки до світло-або середньо - синім кольорами, а не до дуже темно-синім (які по-англійськи все одно називаються blue) [Вежбицкая, 1996: 257].

Гендерний підхід. Гендерний підхід до вивчення слів цветообозначений було розглянуто в роботах Р.Лакофф [Lakoff, 1975]. Вона виявила відмінності між чоловічими і жіночими цветообозначениями, і у чоловіків їх виявилося значно менше. Лакофф говорить про те, що лінгвістичне поведінку жінок недосконале в порівнянні з чоловічим. Цей факт грунтується на різниці соціального статусу чоловіків і жінок. Чоловічі цветообозначения виявляються більш конкретними. В даному аспекті також передбачається розгляд співвідношення кольору з чоловічим і жіночим началом.

Так, «звичайно червоний і сьогодні асоціюється з чоловічим активним принципом, з кров`ю і вогнем» [Мішенькін, 2004: Додати 38]. Зелений колір автор також визнає закріпленим за чоловічим началом, оскільки він є символом родючості і символізує ситуації, що будять свідомість, тобто чоловіче начало. У статті дається вказівка на обоеполость кольору: «в латинській мові vir« чоловік », virdis -« зелений »,« могутній », virilis-« чоловічий », але в той же час virgo -« дівчина »[Мішенькін, 2004: Додати 42] .

Наведені підходи (антропологічний, лінгвокультурологічний, гендерний, психологічний) до вивчення цветонаіменованій показують різні відносини і сприйняття людиною і соціумом слів цветообозначения. Облік різних підходів може допомогти викладачеві в навчанні РСІ при введенні і закріпленні лексичних навичок учнів.

продовження:

Символічне значення слів цветообозначения в російській та англійській культурах.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!