Дитина. Як говорити з дитиною

Знайома багатьом батькам ситуація: при спробі дати дитині рада або сказати про допущену помилку, натрапити на нерозуміння і агресію. Нерідко трапляється і так, що дитина не просто сприймає сказане в багнети, але і з чистого впертості здійснює вчинки всупереч. Чи варто взагалі розмовляти з дітьми і щось їм радити, або ж дати їм свободу і право на власні помилки? Як говорити з дитиною, щоб він не образився, не замкнувся в собі, не виявляв агресію, а просто почув батьківські слова?

Найбільш невдячна справа на світі - це давати поради, про які ніхто не просить. А найскладніше, дати пораду власної дитини, якого немов підмінили, він вимагає самостійності, при розмові невдоволено закочує очі і відсторонюється при спробі встановити тактильний контакт (поцілувати, обійняти, погладити). Коли б не почала даватися взнаки самостійність, для батьків вона завжди виявляється несподіваним і неприємним сюрпризом.

Дитяча незалежність і самостійність - це камінь спотикання між дорослішають дітьми і батьками. Але, незважаючи на наполегливе прагнення до самостійності, саме в підлітковому періоді дітям найбільше необхідна батьківська підтримка, їх досвід і рада. Адже щодня вони дізнаються щось нове, стикаються з новими почуттями і стосунками. Однак, рада буде корисний тільки тоді, коли буде почутий.

Психологи не дарма стверджують: для того щоб співрозмовник вас почув, говорити з ним потрібно спокійно, без негативних емоцій (образ, гніву, критики). Якщо ситуація складна і неоднозначна, то найчастіше у батьків виникає спокуса тиснути на дитину, нав`язувати свою думку. Однак, в подібній ситуації, набагато важливіше і ефективніше, бути почутим. Якщо батькам вдасться викликати сумніви в душі дитини про правильність своїх вчинків - це вже чимала перемога. Як правило, сумніви змушують задуматися. І, можливо, він прийме правильне рішення. Але, що найважливіше, це буде його власне рішення, а не нав`язане дорослими.

Для того щоб розмова з дитиною була продуктивною батькам варто керуватися декількома практичними порадами. По-перше, дитина насилу сприймає довгі і абстрактні розмови. Тому говорити з ним треба коротко, ясно і по суті.

Звичайно, у будь-якого батька присутній сильне бажання в подробицях розповісти дитині, як чинити і що робити, щоб вирішити проблему. Однак, набагато корисніше дати йому грунт для роздумів і можливість прийняти самостійне рішення. В крайньому випадку, можна втрутитися, але зробити це в доброзичливій формі дружнього обговорення ситуації, що склалася, розглянути можливі варіанти її вирішення. Якщо батькам вдасться ненав`язливо дати раду протягом буденної бесіди, то шанси бути почутими зростуть у кілька разів.

Крім того, психологи рекомендують звертати увагу на ті моменти, коли дитина найбільше налаштований на розмову. Комусь подобається спілкуватися в вихідні дні, хтось готовий ділитися враженнями відразу після школи, а комусь подобаються спокійні бесіди перед сном. У будь-якому випадку розмова повинна проходити в спокійній обстановці. Оскільки дитина дуже чутливий до емоційного стану дорослих, а внутрішнє напруження батьків може змусити дитину замкнутися. Роздратоване же стан дорослих може перешкодити їм висловити свої думки чітко і ясно. Якщо розмова не виходить, емоції вирують, то найкращим варіантом буде взяти тимчасовий перепочинок, на пару днів. Цього часу вистачить, щоб пристрасті вляглися, і до розмови можна було б повернутися, об`єктивно оцінивши ситуацію.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!