Азбука знайомства або чого хочуть жінки.

Сергій Вельбовець

Що ж, сьогодні ми постараємося відкрити завісу над цією страшною таємницею. Отже, почнемо з азів.

Найперше і найголовніше - чоловік повинен бути чоловіком. Споконвіку чоловіки билися за руку і серце жінки, проявляючи при цьому всі якості, притаманні справжньому чоловікові: сміливість, рішучість, відвагу, мужність, галантність і безліч інших. Чому склалося саме так, а не навпаки, - я не знаю. Мабуть, Бог саме таким чином створив чоловіка і жінку. В наш час, в століття нових віянь у відносинах між чоловіками і жінками, навколо можна побачити як багато хорошого, так і багато поганого. Однак факт залишається фактом: жінки все так же хочуть, щоб чоловіки їх домагалися, а не навпаки. Здавалося б, і час уже інше, і начебто всі рівні, і в кар`єрі жінки часом здобувають більш блискучі перемоги, ніж чоловіки. І все ж у собі жінка бажає, щоб її добивалися. Іншими словами, жінки хочуть бачити поруч із собою справжніх чоловіків (підкреслюю, не справжніх мужиків, а справжніх чоловіків).

Що ж, ситуація зрозуміла. Так все повинно бути в ідеалі. А тепер давайте відкриємо очі на правду і подивимося, як же все йде насправді.

Принцеси і Лицарі

Насправді кожен з нас, чоловіків, завжди схильний проявляти деяку частку нерішучості. Можливо, я відкрию вам очі, дорогі жінки, якщо скажу, що багато чоловіків мріють про те, щоб жінка першою підійшла до них і познайомилась. Не очікували? А між тим, так воно і є. Психологи називають це "страхом чоловіка зазнати невдачі". Поясню: особливість усіх чоловіків полягає в тому, що практично всі вони бачать себе завойовниками світу, великими людьми, героями і лицарями (при чому їх справжнє становище аніскільки не впливає на внутрішнє сприйняття себе). Вони настільки ретельно охороняють цей внутрішній образ, що страшенно бояться зазнати невдачі. Іншими словами, - в нашому випадку - бояться, що вони підійдуть до жінки, а вона їм відмовить. Тоді вийде, що вони зовсім не герої і не лицарі, а цього допустити не можна. Ось вони і сидять, мріючи про те, що хтось підійде до них першим. Дівчата, якби ви знали про це, ви б так багато не переживали про те, що до вас ніхто не підходить - адже це зовсім не тому, що до вас не хочуть підійти, а через те, що дуже хочуть, але бояться . До речі, саме цим пояснюється той факт, що практично завжди, коли дівчина бере ініціативу в свої руки і знайомиться з хлопцем першою, вона майже завжди домагається успіху. Як же, на нашого лицаря звернули увагу - значить, він справжній лицар!

І все-таки кожна жінка хоче відчувати себе принцесою, а кожен чоловік - лицарем. Так, як я вже сказав, жінка може добитися прихильності чоловіка досить легко, але, завдяки цьому, є ймовірність того, що вони втратять взаємна повага один до одного. Чому? Судіть самі: жінка не буде поважати такого чоловіка, бо він ніякий не лицар, а чоловік не буде поважати таку жінку, бо хоч на "лицаря" і звернули увагу, але він для цього не зробив нічого, а значить, жінка дала йому зрозуміти, що він знову-таки ніякий не лицар. Так що повірте мені, як чоловікам, так і жінкам хочеться, щоб все йшло природнім шляхом.

Ох, вже ці жінки

Якось, в одній з наших поїздок, ми з Наталею гостювали у нашої знайомої, яка була незаміжня, і за ці кілька днів я дізнався про жіночу психологію стільки, що це повалило мене, скажу без перебільшення, в стан шоку. Справа в тому, що коли ми, чоловіки, спілкуємося з жінками, то бачимо тільки те, що вони хочуть, щоб ми побачили. Ми не бачимо і не можемо бачити їх внутрішніх переживань, не можемо бачити того, що вони про нас думають, і не можемо бачити того, як вони ведуть себе вдома. Ймовірно, зі своїм хлопцем наша знайома (назвемо її Анею) контролювала свою поведінку, але вдома-то перед нами вона була просто собою. І ось мені вперше в житті випала унікальна можливість побачити те, що зазвичай хлопцям бачити не дано. Що ж такого страшного я побачив? Страшного-то нічого, але якби я знав раніше то, що я дізнався про жінок лише через багато років, вже будучи дорослим чоловіком, я б не зробив стільки помилок і страждав би від «сердечних справ" набагато менше. Ось що, чоловіки, я хочу сказати вам: жінки приховують від нас своє справжнє ставлення і цим дуже часто вводять нас в оману.

Отже, в один із днів Аня була вдома і з добрих півгодини похмуро жалілася на те, що їй не дзвонить її улюблений, що він, напевно, забув про неї, і що якби він зараз подзвонив, то вона була б найщасливішою людиною на землі. І ось пролунав дзвінок. Її розмова я спробую відтворити, хоча відповіді на тому кінці дроту долинали до нас доходили лише частково:

- Привіт, - радісно прокричав голос в трубці.

- Привіт, - байдуже відповіла Аня.

- Як справи?

- Нормально.

- Може, підемо кудись? Наприклад, в кіно? - акуратно поцікавилася трубка.

- Ну не знаю. Як хочеш.

- Так ти не хочеш?

- Не знаю.

- Ну ладно, тоді побачимося завтра. Бувай.

- Бувай.

Після цього я почув те, чого ніяк не очікував почути. Аня заявила з явним роздратуванням у голосі: "Міг би і в кіно запросити!" У мене перехопило подих (напевно, спрацювала чоловіча солідарність), і я вирішив з`ясувати все, по крайней мере, для себе. "Аня", - запитав я. - "Я здогадуюся, що ти його любиш, але я нічого не розумію: він запропонував тобі піти в кіно, ти дала йому зрозуміти, що не хочеш, а тепер кажеш, що він не запросив тебе в кіно! Поясни мені". Для моєї чоловічої логіки це було абсолютно незрозуміло, однак, мабуть, тут все було зрозуміло для логіки жіночої. Її відповідь мене просто ошелешила мене! Вона сказала: "Він не запросив мене, а змусив МЕНЕ приймати рішення. А я хочу, щоб він був чоловіком, щоб він довідався по телефону, чи вільна я ввечері, а потім просто зайшов до мене і сказав:" Аня, збирайся, ми йдемо в кіно ", - тоді б я була щаслива". "Ну, добре", - не здавався я. - "А чому ти розмовляла з ним так байдуже, як ніби ти його зовсім не кохаєш?" "Ну, як же", - сказала вона так, як якщо б я не міг зрозуміти, що двічі по два дорівнює чотири. - "Адже якщо я дам йому зрозуміти, що я без розуму від нього, тоді він перестане мене добиватись і вирішить мене своїм пройденим етапом".

Ох, вже ці чоловіки

Я дивився на неї і, напевно, мій погляд виражав той стан, коли по голові стукнули чимось дуже важким: в моєму розумі проносилися всі випадки, коли я знайомився з дівчатами, і тільки тепер, через багато років, будучи одруженим чоловіком, я почав дещо розуміти. Особливо яскраво мені згадався випадок з дев`ятого класу, коли я проводжав дівчину до тролейбусної зупинки. Вона подобалася мені, і я знав, що подобаюся їй. Дійшовши до зупинки, ми зупинилися і продовжували спілкуватися. Тут вона сказала: "А ось і мій тролейбус, поки", - і поїхала. А я залишився стояти на зупинці і думав: "Якби я їй насправді подобався, вона б пропустила цей тролейбус і постояла б зі мною ще трохи, а раз вона поїхала, значить, я їй не подобаюся". Озброївшись цим "яскравим" осяяння чоловічої логіки, я прийняв рішення більше не зустрічатися з цією дівчиною, що я і зробив. Тепер же, через багато років, після розмови з Анею, в мій розум закралися сумніви щодо правильності мого осяяння. Тому через кілька днів я вирішив поцікавитися у своєї дружини, що вона думає з цього приводу: я думав, може, Аня одна така дивна. Я розповів Наталці про той випадок, не кажучи про власний висновок, і запитав, як вона думає, чи подобався я тій дівчині. Практично не замислюючись, вона відповіла мені: "Звичайно, подобався, тільки тоді тобі потрібно було її втримати, щоб вона не сідала в той тролейбус - вона ж чекала від тебе саме цього. А так як ти цього не зробив, то, ймовірно, вона подумала, що вона тобі не подобається ". У цей момент мій погляд висловив, що мене стукнули по голові чимось важким вдруге, і я відчув всю безпорадність чоловічої логіки в тих справах, що стосуються логіки жіночої. Я розповів Наталці про ті висновки, які я зробив, на що вона посміхнулася, але потім дуже серйозно заявила мені, що саме ця різниця у взаємних очікуваннях між чоловіками і жінками і робить стільки людей самотніми і впевненими в тому, що вони нікому не потрібні .

Ось яка картина у нас виходить: чоловік хоче зустрічатися з жінкою, але через її поведінку вважає, що не цікавить, а жінка дуже хоче, щоб чоловік її завоював, але при цьому ставить стільки перешкод (не зі зла - вона, таким чином, намагається перевірити, чи любить він її по-справжньому), що чоловік залишається в повній розгубленості і впевненості в тому, що він цю жінку точно не потрібен. А жінка, в свою чергу, робить висновок, що раз чоловік залишив свої спроби, значить, він її недостатньо любив, а, отже, це "не той" чоловік. Тепер ви розумієте всю складність ситуації?

Як же не потрапити в цю пастку? Чоловіки, запам`ятайте: чоловік повинен бути чоловіком з усіма наслідками, що випливають звідси наслідками, а тому переступіть через свій страх і станьте рішучими і наполегливими (тільки наполегливими, а не нав`язливими). Жінки, постарайтеся і ви зрозуміти чоловічу логіку та припиніть вводити в оману - адже вони-то абсолютно не розуміють вашої гри. І, що найголовніше, НІКОЛИ не судіть про дії людини протилежної статі ПО СОБІ - це шлях, який точно приведе вас до неправильних висновків. Якби багато молодих людей знали те, про що тільки що прочитали, вони уникнули б маси розчарувань у своєму житті. Так що озбройтеся особливостями чоловічої та жіночої логіки - ці знання ще не один раз прийде до вас на виручку при побудові ваших взаємин.

ДЖЕРЕЛО:

Журнал «IN VICTORY»