Чайлдфрі (сhild-free)

Якось я поставила собі за мету з`ясувати думку своїх знайомих про даний громадському феномен. Так ось, більшість людей при згадці цього слова уявляють собі накачаних силіконом рублевских дружин, які настільки застрягли в своїй тупості, інфантильності і егоїзмі, що вже хронічно не здатні піклуватися хоч про кого-то, крім своїх болонок.

Що ж, серед сучасних чайлд-фрі зустрічаються і такі персонажі, але це швидше виняток, а не основний контингент.

Хто ж складає більшу частину людей, які, перебуваючи при здоровому розумі й твердій пам`яті, пропагують бездітність в Росії?

Я вважаю себе чайлд-фрі швидше «з примусу», ніж на переконання. Мені 30. Не можу сказати, що я не люблю дітей. Деякі з них мені дуже подобаються. Сексуальна орієнтація у мене традиційна. Освіта вища. Я працюю на середньої роботі і отримую середню зарплату. У мене є чоловік, який теж працює на середній роботі і отримує середню зарплату.

До слова про середні величини. Середня зарплата в Санкт-Петербурзі на 3й квартал 2010 року становить 29.624 руб. При цьому середня ринкова вартість житла - 47.000 руб. за кв. м. Цифри ці, зрозуміло, офіційні, а на практиці картина виглядає ще більш непривабливо. Я живу з батьками в двокімнатній квартирі. Мій чоловік знімає житло. Я не бачу жодного доступного нам в даний момент способу обзавестися власною житлоплощею. Я знаю, на які жертви і хитрощі пішли деякі мої друзі, щоб взяти іпотеку. Перспектива найближчі 20-25 років працювати тільки на неї, рідну, мені не посміхається. Хочеться не просто животіти, а жити, іноді дозволяючи собі поїздки у відпустку, походи в перукарню, одяг, косметику та інші скромні радості.

Хтось скаже: ну і що, люди і не з такими зарплатами і не в таких умовах народжують, якщо дійсно хочеш дитини, все подолаєш. Я бачу цих людей в універсамах, на дитячих майданчиках: вони шиплять на своїх дітей, дозволяють собі публічні шльопанці, образи, крики. Населення настільки озвіріло і запеклим тому, що доводиться ВИЖИВАТИ, а не жити, що зганяє на дітях злобу за свою не склалася долю. Що може дати такий контингент своїм чадам? Так і підростає наступне покоління маргіналів.

Російське суспільство, на жаль, до сих пір дуже патріархально. Вважається, що жінка, яка не народила дитину, не реалізувалася. Скільки нещасних, покинутих, нікому не потрібних дітей народилося під тиском цих «повинна» і «треба»? А якщо додати до цього народжених, щоб утримати чоловіка- щоб піти в декрет і не працювати-від нудьги і безделья- від елементарного невміння користуватися контрацепцією - стане ясно, що феномен психологічного сирітства в нашій країні набагато небезпечніший, ніж вплив ідеології чайлд-фрі .

Можна скільки завгодно звинувачувати таких, як я, в егоїзмі, але особисто мені здається, що набагато більший егоїзм - ростити дітей, живучи один у одного на головах по 5-6 чоловік в двійці-хрущевке- сбагрівают їх бабусям і дідусям, бо самим доводиться працювати з ранку до ночі - інакше нема на що буде жити-відповідати дитині «Закочуй губу, грошей немає!» на будь-яке прохання купити іграшку, нове плаття, морозиво.

Я допускаю, що народжу коли-небудь дитини - час ще є. Але для цього кардинально повинні помінятися умови мого життя. Найідеальніший варіант - виїхати за кордон, тому що в нашій країні народжувати страшно. Весь процес - це постійне ходіння по лезу ножа: наша екологія, медицина, то, що називається державною підтримкою материнства і дитинства, повна відсутність безпеки на вулицях відбивають будь-яке бажання плодитися і розмножуватися.

Розумію, що подібні заяви викличуть безліч протестів і обурення. Але моя точка зору теж має право на існування, і насправді таких, як я, багато. Я хочу, щоб материнство для мене було щастям, а не тягарем, покаранням і каторгою. А ще я хочу зберегти себе як особистість в материнстві. Хіба це бажання так вже злочинно? Багато хто говорить, що життя без дітей порожня і безглузда. Але хіба логічно шукати виправдання і сенс свого життя в когось іншого?

Мені здається, що усвідомлене бажання народити дитину з`являється, коли ти вирішуєш, що тобі є чим поділитися - любов`ю, досвідом, знаннями, матеріальними благами - коротше, від надлишку. Як же можна народжувати дітей від душевної та розумової порожнечі і фінансової злиднів?

Не в жодному разі не агітую за свій образ думок. Дана стаття - всього лише спроба закликати підходити до питання потомства більш відповідально, а до таких, як я - більш лояльно. Але врешті-решт кожен сам вибирає свій шлях і несе за свій вибір всю повноту відповідальності.