Зв`язок поколінь в сім`ї

Проблема зв`язку поколінь є однією з вічних і найбільш глобальних в історії людства. Вона зачіпає як суспільство в цілому, так і кожну окремо взяту родину.

Мами, кричали на своїх дітей, підлітки, в пориві юнацької ейфорії збігають з будинку, нікому не потрібні старі, котрі доживають вік в будинках для людей похилого віку, - все це ланки одного ланцюга, яка, по ідеї, повинна бути міцною, але, на ділі, постійно дає все нові і нові тріщини.

Хто винен?

Нерозуміння батьками дітей і, в свою чергу, дітьми батьків - процес, відомий з незапам`ятних часів. На нього звертали увагу абсолютно все діячі науки і мистецтва, аж до Аристотеля і давньоєгипетських жерців.

Все просто і логічно: у поколінь різні цінності, різні орієнтири, різні поняття про хороше і погане, потрібному і непотрібному, правильне і неправильне. На цьому грунті і трапляються конфлікти. І добре ще, якщо це просто суперечки по дрібницях, які не ведуть ні до чого по-справжньому поганого. Але ж часто відбувається непоправне: молоді люди поривають з сім`єю, батьки відмовляються від дітей, жорстоко конфліктувати можуть навіть старші та молодші брати чи сестри.

Все це обумовлює важкі психологічні розлади, депресії, комплекси, які, в свою чергу, є причиною дуже важкої і безрадісним життя. З дітей, позбавлених родинної любові, виростають нещасні люди.

Так, часом вони домагаються дуже і дуже багато чого в матеріальному плані (підсвідомо прагнення довести, що вони краще за батьків), їх моральні якості також можуть бути на висоті і значно перевищувати такі розпещених «маминих синків», вони здатні приймати найстрашніші життєві повороти і, тому, сильні, проте в глибині душі у них таїться образа, страх або розчарування родом з дитинства.

Що робити?

Оскільки в конфлікті дві сторони з радикально відмінними позиціями, то і рекомендації їм психологи дають абсолютно різні.

Що стосується старших людей, будь то мама, тато, дідусь чи бабуся, то вони повинні з дитинства виховувати у своїй дитині відповідальність за сказане і зроблене. З`являється вона у молодої людини тільки тоді, коли до нього ставляться як до рівного співрозмовника, а не до того, хто свідомо знаходиться в програшній ситуації, тому що молодий, дурний, недосвідчений і взагалі нічого в житті не розуміє.

Тільки такий підхід дозволить не «втратити» дитини. В іншому випадку, він в одні прекрасний момент просто не захоче ділитися з рідними своїми проблемами, поглядами і думками на навколишній світ (а адже вони у нього тільки формуються!), А вважатиме за краще обговорювати їх з друзями, що, дуже ймовірно, призведе до необдуманих вчинків, необов`язковим помилок, формуванню неправильної системи цінностей.

Прислухатися до думок свою дитину і постійно говорити з ним про ці думках - великий талант, яким, на жаль, мають не всі батьки. Для цього потрібно величезне терпіння: не варто чекати, що у підлітка відразу ж все складеться в голові в єдину картинку. Ні, будуть суперечки, будуть аргументи, буде відстоювання своєї позиції - навіть розуміючи, що він помиляється, молода людина завжди буде жати до кінця, просто потім, що це його думка.

Батько в таких ситуаціях повинен бути спокійний, але твердий, відкритий до діалогу, але впевнений у своїй позиції, розуміти, що це не просто дискусія, в якій будь-що-будь треба перемогти опонента, а серйозний елемент виховного процесу.
Поступово кількість таких суперечок заради суперечок буде сходити нанівець.

У поглядах дитини з`явиться розсудливість, логіка, відповідальність. Він навчиться приймати зважені рішення, які, навіть розходячись в чомусь з батьківською позицією, все одно будуть адекватними, а не спрямованими на саморуйнування.
Дуже важливий для підтримки зв`язку поколінь і особистий приклад.

Радість і гордість проймає за тих батьків, діти яких відкрито говорять, що для них кращими зразками і кумирами в житті були саме тато і мама. Це справжнє сімейне єдність - то, до чого повинна прагнути кожна.

Природно, жоден дитина не назве кращим прикладом мати з пляшкою пива або батька, що б`є у нього на очах дідуся. Навпаки, у дітей, які бачать таке, відбуваються непоправні психічні зрушення, здатні зруйнувати все подальше життя.

Також психологи рекомендують завжди розповідати малюкам про минулі покоління сім`ї, ділитися спогадами, показувати фотографії, які залишилися від прадідусів і прабабусь. Це формує незримий місток, здатний зв`язати молодь з предками. Спочатку їм, швидше за все, буде нецікаво, проте з часом прийде усвідомлення, що це дуже важливо.

Що стосується самих молодих людей, то їм також необхідно ставитися до рідних з повагою і розумінням.

Звичайно, це дуже складно, особливо, якщо мова йде про так званому перехідному віці, але потрібно намагатися, працювати над собою, розуміти, що кожним своїм криком, млосним зітханням або гордовитим поглядом можна дуже сильно образити сім`ю - найближчих і рідних людей в світі .

Саме вони завжди повинні переважувати на шальках терезів все інше: сексуального бойфренда на мотоциклі, який говорить, що «твої предки нудні, давай поїдемо в захід» - друзів-авантюристів, що пропонують витратити багато грошей на якусь дурницю типу наркотиків-власне его, в певні моменти просто-напросто кричуще, що «я знаю все краще за інших, і мені ніхто не потрібен!»

Потрібен. Сім`я необхідна людині, як повітря. Без гармонії і взаєморозуміння з нею по-справжньому щасливим відчути себе неможливо.

І головне: кожна молода людина повідомлений пам`ятати, що рано чи пізно він сам стане батьком і випробує проблему зв`язку поколінь на собі, тільки вже з іншого боку. Як він її вирішить? Залежить від того, як його виховали батьки. Цей цикл «батьків і дітей» нескінченний і тому дуже важливий.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Психологія відносин