Лабіринти самообману

Бачення реальності свого існування дозволяє зберегти єдність розуму і дає можливість усвідомлення цілісності життя. Входячи ж в кураж власного "Я" за допомогою самообману, людина втрачає зв`язок з реальністю в самому собі. Така форма потурання собі веде до втрати щирості, що змушує до самозабуття відтворювати фальшивість власної особистості.

Це та ціна, яку доводиться платити, щоб отримати вигідне відображення в очах інших, тобто виграшне на тлі програшу оточуючих в порівнянні з собою, а не навпаки. При цьому людина не тільки не хоче бути тим, хто програв, його лякає одна лише думка, що якщо він не будемо змагатися з іншими, якщо він не доведе іншим свою спроможність, то виявиться за бортом всіх життєвих завоювань. Заради цього він готовий поступитися своєю природою і уявити себе іншим в самому барвистому вбранні, яке в свою чергу, якщо постаратися, приверне, завоює краще, а якщо буде потрібно, відштовхне зло.

Напрямок отримано, ототожнення з образом самого себе відбулося, і, залучаючись у вир вражень, людина починає видавати бажане за дійсність. Подумки кружляючи в своїх бажаннях, людина не дозволяє реальності проникнути в його життя, щоб він міг побачити те, що є насправді. Тепер те, що є, цікавить його в останню чергу, а самообман дозволяє йому всілякими способами уникати реальності того, що відбувається. При цьому людина твердо вірить, що йому, як нікому іншому хотілося б вирішити не тільки власні проблеми, а й змінити на краще життя інших людей. Але він не відає про самообман, тому що через дихотомії, подвійності розуму, пригнічується все, що непривабливо або викликає страх. А самообман підтримується всілякими зростаючими бажаннями, пристрастю до амбітних проявам себе і чуттєвим переживанням. Все це дозволяє людині подумки надавати своєму житті особливий сенс і особливого розмаху.

Прагнучи назустріч шквалу пристрастей і вражень в бажанні зробити своє життя якомога краще, людина рано чи пізно починає тонути в самообманом і через деякий час виявляє себе в стані стагнації - застою, знерухомлених. На зміну приходить невдоволення, незадоволеність, де оточуючі бачаться повними достоїнств, а собі людина здається на їх фоні негідним, упускають життєві можливості. Боячись випасти з колеса життя, він підсилює контроль того, що відбувається. Ще більше звужується свідомість і прискорюється руху думки від одного бажання до іншого, в прагненні надолужити "згаяне". А то, що є, не бачиться, не цінується, всі власні досягнення вже в наступну мить здаються незначними. І так з одного витка лабіринту в інший.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!