Де шукати сенс життя?

Питання про призначення людського життя є, мабуть, найбільш затребуваними в філософії. Про те, навіщо ж він з`явився на світло, в якийсь момент замислюється кожен.

Подібна точка зору призводить до розуміння, що головним мірилом життя людини є те добро, яке він встиг зробити, долаючи власний егоїзм і тваринну сутність. А проступки сприймаються лише як час, витрачений даремно. Якщо ж душа людини за час перебування на Землі не змогла досягти високого рівня розвитку, вона знову опиняється в нашому світі і отримує нові випробування, службовці їй уроками.

Більш того, якщо ґрунтуватися на тому, що є якийсь вищий розум, який керує життям людини, можна говорити і про долю. Визнання деякої визначеності здатне значно спростити життя, прибираючи багато приводи для занепокоєння. А вивільнені сили можуть бути спрямовані на досягнення заповітного успіху.

А якщо все не так?

Система, описана вище, дає стимул для розвитку здібностей, самовдосконалення. Вона зручна для тих, хто вважає, що продовження роду і задоволення насущних потреб не є головною і єдиною задачею людини. Адже якщо люди приходять в цей світ, тільки для того, щоб дати життя наступному поколінню, немає ніякої необхідності придумувати щось нове і покращувати давні винаходи. Прирівнювання людей до тварин, чиє життя заснована на інстинктах, зводить сенс існування людського мозку до мінімуму, проте це суперечить законам еволюції. Адже саме завдяки розвитку мислення людина і зміг виділитися на тлі решти природи.

Якщо ж прийняти релігійну ідею про те, що труднощі і біди - це покарання, то життя перетворюється в подобу нескінченної рулетки з непередбачуваними поворотами. А творець всього цього виступає в ролі садиста, придумують все нові тортури своїм підопічним. Страшна картинка, чи не так? При такому баченні ситуації зникає будь-яке бажання жити і діяти. Тому людина, яка прагне до добробуту, поваги і успіху, навряд чи візьме її за основу відповіді на питання про те, в чому ж полягає сенс життя людини.

Не варто сліпо приймати на віру сенс життя, придуманий кимось. Адже кожна людина - індивідуальність, а значить, має абсолютно неповторні мотиви поведінки. Та й стимули, що сприяють розвитку, будуть у кожного свої. Однак, чому б не обдумати кілька моделей, складених оточуючими? У багатьох з них є цікаві елементи, які можуть стати в нагоді людині, націлений на благополуччя.