Системна розстановка. Відгук клієнта.

Сьогодні ми вирішили опублікувати лист однієї з наших читачок.

"Вітаю.

Пише вам Настасья Володимирівна Шейбі.

Прочитала на Вашому сайті статтю про системні розстановки. Мені дуже захотілося розповісти Вашим гостям про своє знайомство з цим методом, який стався понад шість років тому. Може комусь допоможе мій лист набути впевненості, спокій або знайти рішення в складних ситуаціях.

Я працюю в школі, веду праці у дівчаток. Нещодавно розміняла п`ятий десяток. Все б і добре, та життя взяла і підкинула мені злий жарт. Чоловік мій взяв і пішов! Каже, що треба побути на самоті !!! Як одному, коли у нас троє дітей ?! Все ніби в будинку є, я то сама майстриня, а йому, що щось не те, не те! Скільки горя було, що й не передати!

Так життя триває, плакати колись. Дочка старша, нарешті, заміж виходить, їй вже 28, а все в дівках. Клопоти всякі навалилися. Днем робота, підготовка, а вночі від втоми спати не можу, а «на носі» весілля. Якось до моєї нареченій зайшла подруга, щось з підготовки вирішувати, а я сиджу в кімнаті без сил, сльози капають. (Ви вже вибачте, що я так детально, просто наболіло.) Мене щось запитують, а я як не чую. Кинули дівчата всі свої наряди та стрічки і до мене. Я їм мовляв, так все добре, а вони якось ніжно, по-материнськи ... Дочка - обіймає, подружка по руках гладить, а я як разревусь. Ну і розповіла про свої біди.

Подружка, моєї Катюші і каже, що запрошує мене з Катею на один дуже цікавий тренінг (дочку то вона вже запросила, і вона піде, а мене - за компанію). Мені хоч і за 50, а коли йдемо з донькою, то й не скажеш, що я - її мама. Ну, так, старша подруга.

Ось так я потрапила на заняття в психологічну групу, вірніше на тренінг, з цікавою назвою «розстановки».

Провідна дуже цікаво все розповідала, я то психологію вивчала, коли вчилася, але це щось зовсім нове! Було нас досить багато, я нарахувала 29 осіб. До провідної виходили учасники і програвали свої проблеми. Я не дарма кажу «програвали», це було саме так. Після чергового людини провідна звернулася до Каті і, вона вийшла.

Катюша розповіла, що її хвилює ситуація, яка зараз її оточує. Скоро весілля, а вдома важко, тому що пішов тато і їй боляче дивитися, як я мучуся. Я сиділа, відкривши рот. (Ми поки йшли, вона трохи розповіла про цей метод, але, чесно кажучи, я зовсім не розуміла, як абсолютно незнайомі люди можуть щось мені розповісти, показати і довести про моє життя !!!) А тут Катюша, на всю цю групу розповідає наші домашні проблеми.

Провідна послухала і запропонувала вибрати людей, які будуть НАМИ !!! Катя запитує, а чи можна маму поставити на роль мами? Ведуча - отетеріла, а я готова була забитися в кут, щоб мене ніхто не бачив. Та тут ще почав підніматися питання, що мені взагалі треба піти. Але дочка сказала, що вона мене спеціально привела. Після якихось їхніх розмов мене залишили.

Те, що відбувалося в залі, мені складно описати, тому що зовсім не обізнані люди програвали спектакль під назвою: «Моє життя»! Там стояли люди, які грали нас- були і ми з чоловіком, і діти, і чомусь поставили ще мого батька і діда, і маму з бабусею. Я була вражена, що деякі говорили словами і фразами, які звучали в нашій родині! А моя мама ?! Жінка, яка була нею, навіть руки в боки поставила точь-в-точь як вона! Мої дідусь і бабуся давно вже померли, а їх поставили до нас в родину. Я бачила, що з ними проходило багато роботи. Знаєте, я не зовсім запам`ятала, що вони там проговорювали, але це було все про відносини. Я занурилася у спогади свого дитинства, юності, потім і заміжжя. Згадала, як потайки від мами плакала, коли батько покинув нас. Потім якось все вляглося, забулося, а тут, я все згадала, у мене потекли сльози. Подивилася на Катюшу, а вона сидить на стільчику, дивиться в усі очі і плаче. Провідна поставила її замість якоїсь дівчинки, яка була нею. Після якихось розмов Катя запитала у чоловіка, який був як би її батьком, чому він пішов і куди, і до кого? Мене від усього цього так прикувало до стільця, що відповіді чомусь я не почула. Я сиділа і відверто плакала.

Пам`ятаю, як чоловік, який був моїм чоловіком сказав, що дуже сумує за родиною, що на свою дружину (тобто мене!) Йому соромно дивитися. Провідна з`ясувала, що у нього нікого немає, що він просто втік від проблем, які були ще до весілля. Потім ще довго переставляли людей. Хтось у когось просив вибачення, благословення, хтось плакав. ЧУЖІ ЛЮДИ плакали над мій жаль !!!

Йшли ми додому мовчки. Уже коли прийшли, дочка запитала як мені все, що я побачила? Що зрозуміла?

Ми проговорили всю ніч. Виявляється, що весь мій чоловічий рід якось йшов, збігав від своїх жінок і, що ось таке могло б бути і з майбутньою сім`єю моєї Катюші !!! Я в шоці ... У мене всередині все вирувало, кричало, стогнало. Я просто не знала, що робити і як допомогти своїй дитині уникнути всього цього. Катюша сказала, що після розстановки і так все змінилося ... Ми ж дізналися, що наш тато просто втомився, тому і втік, і що він нудьгує, і йому дуже соромно.

Під ранок Катюша пішла спати, а я все думала і згадувала цей тренінг, чоловіка, наше життя і життя моїх батьків. Стільки ніжності, тепла, любові було в кожній моїй клітинці. Я подумки зверталася до Бога і плакала.

Світився світанок. Дуже раннє недільний ранок. Добре, що сьогодні вихідний. Вперше в житті захотілося піти на службу до церкви. У мені здається, що щось змінилося, але що? Та це й не важливо. Я стала спокійною і дуже легкої всередині. Я відчувала, що ні борюся за життя, за щастя і ще за щось, яке я навіть може і не розумію. Ну я не знаю, як буде далі, але те що сталося, повірте, це більше, ніж я могла припустити!

Весь день ми поралися по господарству, діти із задоволенням допомагали мені. Прийшла Катюшина подруга і ми, на перебій з донькою, розповідали про вчорашній тренінгу. Я спекла пиріг і ми, всі разом сіли вечеряти. Я з великим задоволенням щебетала і годувала свою велику компанію. Хтось подзвонив, Катюша підняла трубку і поговоривши десь в сторонці, віддала мені. Я посміхалася і голос мій дзвенів дзвіночком. З трубки почулося: «Настюша, здрастуй. Як ви там? Я дуже скучив за тобою і дітям. Я хочу повернутись..."

Він щось ще говорив, а я просто відривалася від землі від щастя. Знаєте, як в казці. Але цю казку ми зробили самі.

Не бійтеся звертатися до фахівців, коли у Вас земля вибита з-під ніг. Ви ж довіряєте своїх діток вчителям, а ми намагаємося допомогти Вам у формуванні їх особистості. Удачі вам всем !!! "

З повагою,
Настасья Володимирівна Шейбі
для сайту therapy.by

Увага, тільки СЬОГОДНІ!