Як вести себе в шлюбі

Ким повинні бути подружжя - кращими друзями, половинками або єдиним цілим? Тим часом, особистий простір необхідно кожній людині, а постійне порушення кордонів здатне зруйнувати навіть міцний союз.

Чим ближче, тим краще?
Закоханість практично завжди супроводжується бажанням покласти до ніг свого обранця весь світ: так відчувають і чоловіки, і жінки, і, більш того, без такого прагнення відносини рідко бувають довговічними. На самому початку щасливо розвивається роману наша душа здається нам бездонною, а злиття - абсолютним. І це абсолютно нормально! Але з часом стиль відносин змінюється: побачення залишаються в минулому, їм на зміну приходить спільне життя. Ви проводите разом практично весь час: удвох в кіно, в ресторан, в відпустку і в гості. А як же по іншому? Ви ж тепер - сім`я!

І ось поступово ви починаєте усвідомлювати, що з вашого життя пішли речі, які раніше приносили вам величезну радість. Ви півроку не розмовляли по душах з близькою подругою, пропустили виставку улюбленого художника, тому що чоловік не розділяє ваше захоплення, та й на зустріч однокласників теж не пішли - чоловікові адже там буде не цікаво. Чоловік теж частенько відмовляється від колишніх радощів - походів у баню з друзями, футболу по четвергах і риболовлі по вихідним. В результаті, рухомі прекрасним поривом «все ділити з коханим», подружжя, самі того не помічаючи, починають відмовляти собі в праві на «сторонні радості»: поступово в цілком гармонійне життя починає вкрадається невдоволення один одним. Це типовий вектор розвитку відносин двох людей, які вирішили, що з набуттям сім`ї їхнє життя в буквальному сенсі почалася з чистого аркуша. Але насправді кожен приносить із собою в сім`ю свій досвід. Цей емоційний, інтелектуальний і подієвий багаж буде з нами все життя, і позбутися від нього, на жаль, не вийде, адже цей досвід - це ви самі. Чим раніше ви зрозумієте, що навіть найбільша любов не вимагає відмови від свого «я», тим більш гармонійними і легкими будуть ваші відносини з чоловіком, а потім і з дітьми.

Це я, а це ти
При плануванні спільного життя психологи радять думати не тільки про те, як розподілити домашні обов`язки, а й про власні емоційні потреби. Чим саме ви готові ділитися з партнером, а що вважаєте за краще залишити за дужками ваших відносин? Наприклад, зовсім не обов`язково присвячувати чоловіка в подробиці всіх своїх романів або розповідати йому історії особистого життя ваших колег. Перетворювати чоловіка в «замінника» подруг - теж небезпечний шлях: звичайно, ви з ним друзі, і це нормально, що вам хочеться ділитися з ним своїми думками і почуттями і чекати від нього того ж, залучати до обговорення ваших побутових звичок і нарядів, але захоплюватися цим все ж не варто. Подумайте, можливо, вам обом необхідно іноді бувати на самоті? Не завжди ваші думки і почуття мають співпадати? Є щось, що ви хочете залишити тільки для себе? Відповіді на ці питання, власне, і визначають те саме горезвісне «особистий простір», іншими словами ви повинні чітко уявляти собі межі свого комфорту. Зрозуміло, охороняючи свої бастіони, важливо прийняти і умови партнера - його «особистий простір» потребує поваги нітрохи не менше.

Думка сімейного психолога Марії Шумихин

У ранньому дитинстві у кожного з нас є відчуття тотального єдності з матір`ю, і це цілком природно. У міру дорослішання ми поступово відриваємося від батьків і, врешті-решт, починаємо відчувати себе окремою особистістю. Але, якщо повною сепарації з якихось причин не відбулося, людина може відчувати себе щасливим тільки в тому випадку, якщо він є невід`ємною частиною чогось великого і важливого, наприклад, сім`ї.

Цей стан часто називають бажанням злиття: передбачається, що у «другої половини» в принципі не може бути ні «приватної території», ні поваги до чужого особистого простору. Такі люди вимагають безмежної відвертості, дуже болісно реагують навіть на незначні сварки, вкладають в партнера всі свої життєві сили і в результаті втрачають відчуття власної цінності.

Не можна чітко сформулювати, для чого саме нам потрібно «особистий простір», воно просто має бути у будь-якого дорослої людини зі сформованим відчуттям власного «я». Є ряд переживань, які неможливо (та й не потрібно!) Ні з ким розділяти. Якщо один з партнерів цього не розуміє і не приймає, значить, другого доведеться навчитися оберігати свої кордони. В іншому випадку ви ризикуєте стати жертвою емоційної тиранії.

пастки злиття
- співзалежність
Вважаючи себе з чоловіком єдиним цілим, ви починаєте надмірно гостро реагувати на будь-які зміни в його настрої або поведінці, впадаєте в повну залежність від його схвалення.

- втрата контакту
Партнери, які вважають, що всі їхні почуття і думки повинні бути однакові, одного разу просто перестають розуміти один одного.

- страх втрати
Будь-яка сварка в такій сім`ї стає справжньою катастрофою: «Ах, він сказав, що не бажає далі продовжувати цю розмову? Значить, він хочеться розлучитися ». Якщо подружжя не має точок опори поза пари, вони втрачають вміння конструктивно мислити. До речі, якщо черпати енергію виключно один в одному, то рано чи пізно джерела виснажуються!

- Гендерний аспект
У сім`ях, де партнери повністю підпорядковані інтересам один одного, можуть виникнути серйозні проблеми. Дружба між подружжям, безумовно, важлива, але обговорювати з чоловіком так само, як з подругою, нові способи епіляції, дієти і целюлліт на стегнах категорично не рекомендується - це розмиває тендерні кордону.

- сексуальні проблеми
На думку психологів, чоловік і жінка, які прагнуть стати єдиним цілому, ризикують перевести свої відносини в площину духовного спілкування. Секс як підтвердження близькості в такій сім`ї виявляється просто не потрібен, і партнери перестають бути один для одного «об`єктом бажання».

Особистий простір
Як ви думаєте, чому люди зберігають свою нижню білизну окремо один від одного? Чому чоловічий та жіночий одяг продається в різних відділах? Чому ящики, в яких лежать важливі або просто дорогі серцю паперу, багато хто воліє замикати на ключ? Відокремлюючи одне від іншого, ми запобігаємо непередбачуваний хаос, в який в іншому випадку перетвориться наше життя. Це ж, по ідеї, повинно відбуватися і в стосунках: чоловік і дружина - все-таки не одне ціле, а окремі один від одного особистості зі своїми, не завжди збігаються інтересами, бажаннями і можливостями.
Власне, поняття «особистий простір» включає в себе безліч найрізноманітніших аспектів: від матеріальних (в цих ящиках лежать тільки мої речі, в мій телефон ніхто не заглядає, мою пошту ніхто не читає) до емоційних (мені потрібно бувати однієї хоча б пару годин в тиждень, час від часу зустрічатися з друзями без чоловіка, мати можливість затримуватися на роботі і т.д.).
Всі свої потреби необхідно ретельно проговорювати, а якщо щось викликає у одного з подружжя протест, не здавати позиції, а спокійно, але впевнено шукати компроміс. Відстоювання своєї особистої зони комфорту - процес дуже важливий, хоча часом і трудомісткий.

Плюси здорової дистанції в стосунках
• Особиста відповідальність. У критичній для одного з партнерів ситуації ви без проблем приймаєте рішення самостійно.
• Право на радість. Терпимість та повага до потреб партнера народжують таку ж реакцію у відповідь. В результаті у кожного з подружжя з`являється так зване право на негатив: чи не зациклені один на одному люди не стануть сприймати поганий настрій партнера як особисту образу.
• Багатство відчуттів. Кожен з вас живе повним життям. Ви обидва визнаєте за партнером право не розділяти свої захоплення, і емоційна палітра сім`ї стає по-справжньому яскравим і насиченим.
Впевненість в собі. Ваша самооцінка не залежить від настрою партнера: ви впевнені у власних силах, не боїтеся труднощів і з задоволенням (а не по необхідності) допомагаєте чоловікові у вирішенні його проблем, не боїтеся не виправдати очікування один одного.
• Конструктивне початок. Сварки не заводять вас в глухий кут. Навпаки, ви здатні спокійно вислухати претензії, аргументовано висловити свої власні, вирішити проблему - і рухатися далі.

А якщо чоловік проти?
Буває так, що необхідність в «особистому просторі» наштовхується на категоричне небажання чоловіка визнавати за партнером право на приватне життя. У чому ж причина і що з цим робити?

• Надмірні ревнощі. Якщо у одного з подружжя вже був негативний досвід, пов`язаний з болем від зради коханої людини, він боїться повторення і тому намагається контролювати кожен крок партнера.
Рішення: Знадобляться терпіння і красномовство. Скажіть, наприклад, так: «Я поважаю твоє минуле і розумію твої почуття. Але я - інша людина, не збираюся тебе обманювати, довіряю тобі. Мені важливо, щоб ти теж довіряв мені і визнавав мої потреби ».

• Стереотипи. У родині вашого чоловіка було прийнято проводити разом всі вихідні і відпустки. Ваше ж прагнення до відносної незалежності він сприймає як зневага сімейними цінностями і їм самим.
Рішення: В цьому випадку краще всього працює система довгострокових домовленостей. Складіть разом план вихідних на пару місяців вперед - так вам буде простіше відстояти одну-дві суботи на місяць для особистих справ. І не забувайте за пару днів попереджати чоловіка: «Ти пам`ятаєш, що в суботу я зустрічаюся з Машею?»

• Невпевненість в собі. чоловік
упевнений, що в його суспільстві вам просто нудно, тому ви прагнете заповнити виникає порожнечу, розважаючись поза домом.
Рішення: Сумніви у власній привабливості і цінності часто є наслідком неопрацьованих дитячих травм, і справлятися з подібними проблемами краще за допомогою фахівця-психолога.

емоційна дистанція
Американський професор психології Девід Фрост досліджував відносини 700 пар і прийшов до висновку, що зайва емоційна близькість між чоловіком і жінкою не тільки не зміцнює, але, як не дивно, навіть послаблює сім`ю. Ті пари, в яких у чоловіка і дружини спостерігалася певна психологічна автономність, виявилися міцнішими і гармонійними.

Автор Іванова Марія

прочитайте ще
Виходимо заміж після 30 років
Чому не беруть заміж