Любов і потяг з точки зору науки

Вона його за муки не любила, а він її за співчуття не любив. Швидше, так перевели б класика надокучливі вчені, якби їх допустили до спадщини «лебедя Ейвона». Та й саме спадщина чи сталося б, якби Шекспір дізнався, на які складові розклали працівники пінцета і пробірки його «тупе вістрі любові». Тільки, здається, вчених це мало хвилює, вони вперто продовжують шукати «формулу кохання». І дещо вже знайшли.

Папа працює, мама - красива
Для того, щоб ще раз довести прописні істини, дослідники організували серію експериментів. На те вони і вчені. З`ясували: чоловіки люблять очима, а жінки ... гиппокампом (тільки їм, втім, поки вивчено не до кінця) - ділянкою мозку, що відповідає за спогади. Сильна стать цікавить, перш за все, зовнішність обраниці, слабкому потрібен чоловік «з характером». Позитивним, зрозуміло. Це і зрозуміло. Тільки «хороша людина», як з точки зору еволюції, так і з точки зору жінки, полюбить, зможе подбати про їх майбутньої сім`ї і взагалі стане «кам`яною стіною».

«Жінка повинна пам`ятати, що чоловік зробив в минулий Валентинов день, що обіцяв на минуле Різдво, чого не зробив минулого літа, - цитує доктора Хелен Фішер, викладачку Ратгерського університету (Rutgers University- США) National Geographic (далі - NG.).

Спогади потрібні їй, щоб зрозуміти, чи буде він хорошим чоловіком і батьком ». Те ж можна сказати, до речі, і про всім відомої любові деяких жінок до заможних і авторитетним чоловікам. «Він просто краще забезпечить своїх дітей», - виправдовує наука таких дам.

А ось із зовнішністю складніше? Експерименти показують: зовсім немає. Виявилося, що 90-60-90 - зовсім не так «нудно і просто», як хотілося б думати деяким. Більшість чоловіків віддає перевагу жінкам, обсяг талії яких складає рівно сім десятих від обсягу стегон.

Вважається, що власницям подібних пропорцій легше завагітніти і виносити дитину, у них рідше трапляються викидні. Ці особливості, а ще губи правильної форми, чітко окреслені щоки і великі груди регулюються гормоном естрогеном і є так званими гормональними індикаторами. Останні, однак, є і у чоловіків. Вони традиційні: високі вилиці, сильна щелепа і широкі плечі. І жінки, звичайно, теж не проти пофліртувати з таким «культуристом». Всією цією красою сильна стать зобов`язаний вже іншому гормону - тестостерону. «Жінки теж люблять очима, - підсумовує д-р Фішер. Але чоловіки люблять очима сильніше ».
А ще чоловіки люблять молодих. Якщо перевести на «мову» еволюції - жінок фертильного віку. Адже завдання «самця» запліднити якомога більшу кількість «самок» - для того, щоб ті народили йому багато дітей. Все правильно.

Феромони не обдуриш!
Щоб це визначити, каверзні дослідники з університету Нью-Мехіко (New-Mexico University) задумали «ароматний» експеримент. Вони запропонували своїм студенткам ... понюхати мокрі футболки незнайомих чоловіків, які тільки що від душі пограли в баскетбол (самих чоловіків дівчата, звичайно, не бачили). Студентки страждали не дарма. Висновок став відкриттям: дівчатам подобався запах тих чоловіків, імунна система яких відрізнялася від їх власної. І чим більше вона відрізнялася, тим більше подобався їм «фіміам» (читай - чоловік). І знову все пояснює еволюція. Імунна система допомагає нам боротися з хворобами. Її властивості залежать від генів. Люди, що успадкували різні гени, мають явну перевагу в боротьбі «за місце під сонцем». Втім, вчені докопалися і до дечого ще. Виявляється, наші носи не тільки розпізнають діяльність різних генів, але і можуть виявляти симетрію.

Студентки з університету Нью-Мехіко, самі того не відаючи, вибирали чоловіків з більш симетричними пропорціями. Звичайно, якби представникам сильної статі довелося піддати свої носи такому ж випробуванню, нічого б не змінилося. Симетричне обличчя і фігуру обидві статі намагаються вибирати завжди. Вчені з`ясували це ще в 1990-х роках. NG цитує в зв`язку з цим викладача вищеназваного університету, біолога Ренді Торнхилла: «Симетрія - надійний показник якості. Адже її дуже важко досягти! »

«Він такий розумний і добрий!»
Чули? Якщо Ви - чиясь подруга, безсумнівно. Якщо один - наверняка- просто поміняйте жіночий рід на чоловічий. Виявляється, і ці якості, які ми, безумовно, шукаємо в нашому обранцеві (-це) цілком узгоджуються з теорією еволюції Дарвіна. Як «розумний», так і «добрий» партнер допоможе вижити і виростити «якісне» потомство, це зрозуміло. Однак, обидві чесноти - ще й показник (знову ж) відмінною спадковості.

«Розум допомагає продемонструвати наявність хороших генів, адже будь-які мутації гальмують розвиток і негативно впливають на розум, - цитує NG психолога-еволюціоніста, асистента професора університету Нью-Мехіко Джеффрі Міллера. - Те саме - щодо моральних цінностей. Це знову показник якісної спадковості.

Адже практично будь-який збитки, що завдала тілу, мутації роблять людину егоїстичним. Крім того, доброту неможливо підробити (на відміну, наприклад, від такого «гормонального індикатора», як жіночі груди), вона ніколи не буває штучною. Те ж саме стосується творчих здібностей ». За даними Королівського товариства біологічних наук, у художників і поетів було в два рази більше сексуальних партнерів, ніж у нетворчих людей.

А чи є любов?
Д-р Хелен Фішер в таку філософію заглиблюватися не стала, а просто розбила процес сексуального тяжіння на три стадії: пристрасть, романтика і прихильність. Перша, по суті, просто статевий потяг і прагнення до сексуального задоволення. Все, що говорилося вище, якраз і відноситься до цієї стадії. Але ось ми вибрали того (ту) єдиного і неповторного - що далі? Хелен пояснює, що пристрасть до обранця якраз і підігріває романтика - несамовитий захват, настільки сильний, що про нього, за словами Фішер, повинен попереджати МОЗ.

Неромантична істина в тому, що романтика з`явилася завдяки успішним в еволюції парам, які хочуть займатися сексом один з одним, поки жінка не завагітніє. Все логічно. Але скептичним вченим, як завжди, і цього мало. Їм потрібні факти. У вигляді хімічних речовин, які допомогли б відрізнити романтичну любов від сексуального потягу. І знову «під рукою» виявилися студенти. На цей раз з Ратгерського університету. Дослідники знайшли те, що шукали: за закоханість відповідає так зване хвостате ядро в мозку. Саме воно активізується, коли ми починаємо пристрасно когось бажати. Саме ж стан закоханості впливає на наш мозок, як з`ясувалося, майже так само, як деякі заборонені стимулятори. Наприклад, кокаїн. Всьому виною гормон дофамін - один з основних хімікатів ейфорії в організмі.

Тим часом, Хелен Фішер вважає, що романтичне кохання, підкріпленої дофамином, недостатньо, щоб зберегти пару надовго. А зберегти (знову ж, з позиції еволюції) необхідно - щоб виростити потомство, зрозуміло.
«Романтична любов вимагає великих метаболічних витрат, - говорить Фішер. - Ви гуляєте всю ніч, розмовляєте до світанку, займаєтеся любов`ю до полудня. Але організм не може пристосуватися до постійних навантажень ».

На допомогу приходить черговий гормон (читай, справжнісіньке «приворотне зілля») - окситоцин. Раніше вважалося, що він лише стимулює пологи і виділення молока у матері. Але з`ясувалося, що він виділяється як у чоловіків, так і у жінок і впливає на обох. Окситоцин виділяється при занятті сексом. Саме тому, чим більше їм займаєшся, «тим більше хочеться» - чим більше пара кохається, тим міцніше буде їх зв`язок. Саме він, на думку вчених, породжує почуття прихильності - третю і останню стадію любові. До речі, саме тому Фішер попереджає своїх студентів «не гратися з вогнем», займаючись сексом з тими, в кого вони не хотіли б закохатися.

Змінювати можна зберігати вірність
Кожен поставить кому там, де вважатиме за потрібне. Доктор Каліфорнійського університету (UCLA, Лос-Анджелес) Жан Гонзага вважає, що людина може бути як вірним, так і «зрадником». Все залежить від навколишнього оточення. Провівши ряд оригінальних експериментів, він з`ясував, що людина більше схильний залишатися з одним партнером, ніж кожен раз піддаватися спокусі на стороні. Таким чином, наука авторитетно заявляє: любов є. Але вона знаходиться в постійній боротьбі з пожаданням, той бо це загрожувало, загрожує і загрожуватиме їй завжди. Чи хочемо ми цього - питання двадцять п`ятого.

Зрада - не єдина загроза пари.
«Наші дослідження показують, що найбільша небезпека виходить з наступних ситуацій, - розповідає доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри конфліктології і Девиантология Санкт-Петербурзького державного інституту психології і соціальної роботи, сімейний психотерапевт Олена Змановская. Це, по-перше, директивне втручання в життя подружжя їх батьків- по-друге, невирішені симбіотичні відносини одного з подружжя з батьком протилежної статі ( «Мамочкин синок» і «татова донька») - третє - відсутність окремого житла і власної спальні ».
Наступним у списку йде сексуальна провокація з боку друзів або колег по роботі. «Наздоганяє» її фізична перевтома і трудоголізм. Далі - компанія друзів, природно. Ще: залежна поведінка одного з подружжя- втрати (хвороби, звільнення з роботи, аборт, втрата дитини) - серйозні проблеми з дітьми (хвороби, знижений інтелект, інвалідність, підліткова криза, девіантна поведінка). Звичайно, це лише «об`єктивні» причини розставань двох, здавалося б, що люблять один одного. Є ще психологічні. Такі як: боротьба за лідерство, нереалізовані очікування, егоцентризм і ін. Але всі вони вже - більш суб`єктивні.

А як же душа?
А ось як. Психологи в більшості своїй не схильні «холоднокровно» ставитися до людини як такої. «Біологію ніхто не відміняв, але і психологію теж», - наполягають вони. А слідом за ними і Ваша покірна слуга, бо, крім іншого, і сама є психологом. На жаль, у «науки про душу» немає таких «генетично обгрунтованих» доказів, як у біології. Однак, зерно істини при бажанні в ній може відшукати будь-хто. Перший шлюб укладається на основі конфлікту з батьками (маються на увазі не тільки і не стільки конфлікти «тут і зараз», скільки ті, що йдуть з глибокого дитинства і, як правило, не усвідомлюються). Про це знають, мабуть, усі «сердцеведом». А вже про те, що другий чоловік (дружина) часто вибирається «від противного» - аби не був схожий на «цю» / «цього» (колишнього чоловіка) - Вам розповість будь-яка бабуся на лавці.
А як Вам така сентенція: людина (в тому числі і при виборі шлюбного партнера) прагне до звичного для нього напрузі, а зовсім не до задоволення? Ви можете не вірити, але багато фахівців вважають, що це дійсно так. Пригадуєте знайому (знайому знайомих, подругу, героїню фільму - неважливо), яка настільки «не щастить», що втретє виходить заміж за алкоголіка. Суть такої «невдачливості» для психологів відкривається просто як ящик. Жінці для чогось це «треба». Можливо, щоб «завершити» (неусвідомлено, зрозуміло) відносини з її власним батьком-алкоголіком. Тільки дозволити їх в реальному житті не виходить (для цього є психотерапія, але це інше питання) ... Наведемо сім видів «шлюбу», про які нам розповідає психологічна наука. Може бути, кого і дізнаєтеся. Одна з найпоширеніших зв`язків - так зване симбиотическое злиття. Чи бачили Ви таке: сорокарічний «дитина» не прийшов додому ночувати - у матері три швидких за ніч. Чоловік затримався на роботі на п`ятнадцять хвилин - дружина п`є заспокійливе. Це про цей шлюб. Коріння такого «злиття» тягнуться з дитинства, коли «любляча» мати занадто сильно була зациклена на дитині. Психологи називають таку любов «задушливої».

Невротична компліментарність - другий вид зв`язку. Вона ж - найчастіше зустрічається. Виявляється, перш за все, у відносинах, де один з партнерів як би виконує роль «тирана», а другий - «жертви» (згадуйте дружину алкоголіка). А ще інфантильний чоловік (читай - «дитина») і сувора дружина (читай - «мати»). Третій вид «союзу» - нарциссическое продовження. У мене немає світової слави, караул. Але ж вихід є - знайти собі «зірку». Ототожнюючи себе з "світилом», людина немов набуває його «промені». Згадуйте акторів естради і кіно і їх часом «сірих мишок» - дружин (чоловіків).

Ще один вид - конкурентний шлюб. Коли чоловік і дружина, подібно братові і сестрі, вічно змагаються один з одним. П`ятий тип - любовна залежність. Індикатор останньої - стан, коли людина повністю втрачає контроль у відносинах з «улюбленим» ( «улюбленої»). Те, що в літературі називається - фатальне кохання. Ще один важливий маркер того, що людина опинилася в такій зв`язку: з плином часу йому потрібно відчувати себе все більш залежним (знову ж таки, як у алкоголіка і наркомана), йому потрібно все більше почуттів, і, в кінцевому рахунку, страждань. Зрештою, людина повинна пожертвувати життям ... Останній вид - так звана ерографіческая зв`язок.

Це щось більше, ніж «вирт» - коли люди нічого один про одного не знають, але займаються сексом. Тут психологи звинувачують у всьому несвідомий страх близьких відносин. Питання «хто винен» вирішене, але «що робити»? Олена Змановская призводить в цьому зв`язку цікавий притчу: «Один чоловік завершив свій життєвий шлях і вознісся на небо. Бог показав йому рай і пекло. На перший погляд, все було однаково: люди, одягнені в білий одяг, столи з різноманітними стравами, ложки з неприродно довгими ручками в руках у кожного ... Але при цьому, в раю люди перебували в стані ситості, спокою та любові один до одного , а в пеклі - голоду, злоби і сварок. Здивований чоловік звернувся до Бога з питанням про те, в чому ж різниця - чому при інших рівних умовах в раю панує загальне щастя, а в пеклі - нестерпне страждання? Відповідь була наступною: «Різниця в тому, що в пеклі люди безуспішно намагаються нагодувати самих себе, в той час як в раю вони благополучно годують один одного» ».

Автор: Ольга Фадєєва