Емоційне неблагополуччя школярів з зпр

В даний час в спеціальній психології та корекційної педагогіки інтенсивно обговорюється проблема інтеграції дітей з відхиленнями у розвитку в загальноосвітню середу. У той же час в сучасній освіті важливим визнається той факт, що зусилля школи повинні бути спрямовані не тільки на навчання, виховання, розвиток учнів, а й на забезпечення збереження фізичного та психічного здоров`я школярів. Ступінь емоційного неблагополуччя учня, однією з форм якого є підвищена особистісна тривожність, може свідчити в тому числі і про вплив системи навчання на психічне здоров`я школяра. Стосовно до дітей із затримкою психічного розвитку (ЗПР), спочатку вже мають відхилення в емоційній сфері, одним із завдань будь-якого типу школи є максимально можлива корекція наявних порушень і ні в якому разі не збільшення їх. По відношенню до цієї категорії дітей в найбільшою мірою можливо простежити вплив диференційованого та інтегрованого навчання на емоційне благополуччя школярів, так як на сучасному етапі розвитку освіти саме вони знаходяться в трьох різних умовах навчання: в спеціальній (корекційної) школі VII виду, в загальноосвітній масовій школі в класах корекційно-розвивального навчання (КРО), а також навчаються спільно в одних класах з нормально розвиваються однолітками. Молодші підлітки з ЗПР, які навчаються в наведених умовах, а також їх однолітки з нормою психічного розвитку (НПР) і взяли участь в експериментальному дослідженні.

Для вивчення рівня і характеру тривожності, пов`язаної зі школою, використовувався "Тест шкільної тривожності Філліпса". Як свідчать результати дослідження, практично за всіма чинниками шкільної тривожності найбільш наближеними за показниками до нормально розвиваються однолітків є учні спеціальної школи, і лише за двома чинниками - "переживання соціального стресу" і "страх самовираження" - молодші підлітки з ЗПР, які навчаються в звичайних класах загальноосвітньої школи. Що ж стосується учнів класів КРО, то за всіма чинниками шкільної тривожності їх показники на статистично значущому рівні перевищують відповідні значення школярів з НПР.

Для вивчення особливостей прояву загальної та інших видів приватної особистісної тривожності застосовувалася "Шкала особистісної тривожності" А.М. Прихожан. При аналізі результатів виявлено, що якщо в 11 і 12 років між різними групами школярів виявляються статистично значущі відмінності лише в деяких випадках і також найбільшим подібністю мають показники молодших підлітків з НПР та ЗПР, що навчаються в спеціальній школі, то в 13 років:

1) більш схильними до прояву високого рівня самооценочной тривожності виявляються учні класів КРО, що може свідчити про виражений протиріччі між прагненням підлітків даної групи до задовольняє відношенню до себе і тих оцінок та вербальними характеристиками, які вони отримують в школі;

2) показники різних груп школярів вказують на те, що в найменшій мірі сприяє формуванню міжособистісної тривожності навчання дітей з ЗПР в спеціальній школі, а в найбільшій - їх навчання спільно з нормально розвиваються однолітками в масовій школі;

3) число учнів класів КРО і школярів з ЗПР, які навчаються в звичайних класах загальноосвітньої школи, з високими показниками магічної тривожності на статистично значущому рівні перевищує кількість таких учнів спеціальної школи, виходячи з чого можна припустити, що якщо навчання в спеціальній школі спрямоване на формування позитивного мислення, віри у власні сили, то в масовій школі подібного не спостерігається, і в учнів з ЗПР в цій школі протягом молодшого підліткового віку зберігається відчуття небезпеки, погрожуючи їй їм не тільки в реальних життєвих ситуаціях, але і від магічних, містичних сил (причому від останніх більшою мірою);

4) кількість молодших підлітків з ЗПР, які навчаються в класах КРО, що характеризуються високим рівнем загальної особистісної тривожності, на статистично значущому рівні перевищує число таких учнів спеціальної школи. Отже, умови навчання в класах КРО в найбільшою мірою сприяють формуванню загальної особистісної тривожності у школярів з ЗПР, в той час як в умовах спеціальної школи дані відхилення у розвитку учнів набагато рідше ускладнюються подібним особистісним утворенням.

Таким чином, результати нашого дослідження свідчать про те, що на сучасному етапі розвитку спеціальної освіти в нашій країні з точки зору емоційного благополуччя дітей більш виправданим є диференційований підхід до навчання і виховання дітей з ЗПР. При цьому є необхідною розробка стосовно російської дійсності і практична реалізація в освітніх установах різних моделей інтегрованого навчання, але лише в разі наявності необхідних умов і дотримання всіх вимог, що пред`являються.

Кондратьєва Н.П.